У справах про звільнення працівника за систематичні порушення суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, незалежно від їх оскарження до суду
Позивач вважав звільнення незаконним, оскільки трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку не передбачено таке порушення, як запізнення на видачу наряду, до того ж разове запізнення не є систематичним невиконанням без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Отже, незалежно від того чи оспорює позивач такі накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги, суд перевіряє законність таких наказів про оголошення доган, які передували звільненню за систему порушень. А тому помилково дослідження судом строку звернення до суду із оскарженням наказів роботодавця, які увійшли у систему порушень, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
Вирішуючи спір про поновлення на роботі працівника, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність усіх попередніх стягнень, які, за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше), незалежно від того, чи оспорює позивач відповідні накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги.
У цій справі у травні 2020 року позивача було звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором. На обґрунтування систематичного невиконання без поважних причин обов’язків зазначено накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 17 вересня 2019 року та від 21 жовтня 2019 року. Позивач звернувся до суду з позовом, зокрема, про скасування наказів про догани та поновлення на роботі в липні 2020 року.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач не довів вчинення позивачем дисциплінарних проступків, за які йому було оголошено догани, а тому накази роботодавця від 17 вересня 2019 року та від 21 жовтня 2019 року є незаконними та підлягають скасуванню, як і наказ від 6 травня 2020 року про звільнення позивача, оскільки немає системності невиконання ним без поважних причин обов’язків. При цьому суди вважали, що позивач не пропустив строк звернення до суду з позовом, оскільки йому не були вручені накази про оголошення доган.
Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач доводив, що позивач звернувся до суду з позовом про звільнення з пропуском місячного строку. Безпідставними є доводи позивача про те, що він не знав про накази про оголошення його догани, оскільки ухилявся від отримання відповідних наказів, а тому пропустив строк і на їх оскарження.
Верховний Суд виснував, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, звернувшись до суду з позовом під час дії карантину, позивач не пропустив місячний строк, оскільки вказаний строк продовжується на строк дії карантину.
Також Верховний Суд відхилив доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з оскарженням наказів про оголошення доган позивачу (які входили в систему для звільнення) та визначив, що, вирішуючи спір про поновлення на роботі працівника, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність усіх попередніх стягнень, які, за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та ін.). Отже, незалежно від того, чи оспорює позивач такі накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги, суд перевіряє законність таких наказів про оголошення доган, які передували звільненню за систему порушень. А тому помилкове дослідження судом строку звернення до суду з оскарженням наказів роботодавця, які увійшли в систему порушень, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
Постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23).
Дивиться також:
Суд відхилив апеляційну скаргу Рівненської міської ради про скасування рішення суду першої інстанції, яким за позивачкою визнаною право власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Суд взяв до уваги норми Цивільного кодексу України, у якій зазначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років,...
Суддя закрив справу про домашнє насильство й роз’яснив, чим різняться «насильство» та «конфлікт»
Чоловік погрожував своїй дружині й ображав її нецензурними словами, поліцейські склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, але суддя зазначила, що лише факт конфліктної ситуації між подружжям не може свідчити про психологічне насильство в сім’ї у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому...
Висновок Верховного Суду щодо вимог податкового органу про зобов’язання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію неплатоспроможного банку внести зміни до акцептованого реєстру, - вони мають немайновий характер. Податковий орган звернувся до господарського суду з позовом, у якому просив зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію неплатоспроможного банку...