Договір купівлі-продажу транспортного засобу є укладеним на шкоду потерпілому в ДТП (справа №693/624/19)
693/624/19
2/693/26/20
РІШЕННЯ
Іменем України
08.09.2020 м. Жашків
Жашківський районний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Шимчика Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Коломієць С.В.,
представників позивача ОСОБА_1 ,
ОСОБА_8,
представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Жашків цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання угод купівлі-продажу транспортних засобів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання угод купівлі-продажу транспортних засобів недійсними.
В обґрунтування своїх заявлених вимог позивач вказав, що 03 грудня 2015 року близько о 20 год. 20 хв. на 439 км автодороги Київ-Чопв межах Бродівського району Львівської області мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої громадянин ОСОБА_5 , д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, особливості вантажу, що перевозиться, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого при виникненні небезпеки для руху, яку він об’єктивно спроможний був виявити, не зміг негайно вжити заходів для зменшення швидкості або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем марки Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Від удару автомобіль Toyota, у свою чергу, зіткнувся з автомобілем Ford, д.н.з. НОМЕР_3 .
У результаті ДТП водій автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пасажир цього автомобіля ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримали тілесні ушкодження, а транспортний засіб зазнав значних механічних пошкоджень.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року громадянин ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Відомості про дорожньо-транспортну пригоду 21 жовтня 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №12016140160000763 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
У результаті протиправних дій водія автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_5 громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_6 завдано майнової, фізичної і моральної шкоди та визнано потерпілими у вказаному кримінальному провадженні.
Установлено, що ОСОБА_5 на час дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», основний вид діяльності якого – вантажні автомобільні перевезення.
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України ТОВ «Автобастіон» зобов’язане відшкодувати шкоду, завдану ОСОБА_5 під час виконання ним своїх трудових обов’язків.
Незважаючи на це, після ДТП ОСОБА_5 та ТОВ «Автобастіон» не вчиняли жодних дій та не бажали добровільно відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП.
22 квітня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулися до Бродівського районного суду Львівської області з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ДТП.
У той же день до суду була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача 1 (ТОВ «Автобастіон»), а саме:
транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач – Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач – Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 ;
транспортний засіб марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм – Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_9 .
Ухвалою суду від 25.04.2016 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Після цього протягом 16 днів відповідач 1 (ТОВ «Автобастіон») продав усі належні йому транспортні засоби відповідачу 2 ( ОСОБА_2 ), який є учасником ТОВ «Автобастіон», за цінами значно нижчими від ринкових.
13 червня 2016 року Бродівський районний суд Львівської області у справі №439/506/16-ц виніс рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон»: на користь ОСОБА_4 343 568,00 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 ; 1200 грн. матеріальної шкоди, завданої здоров’ю потерпілого; 5000 грн. моральної шкоди та 3 747.68 грн. сплаченого судового збору;
– на користь ОСОБА_6 1200 грн. матеріальної шкоди, завданої здоров’ю потерпілого; 5000 грн. моральної шкоди та 551,21 грн. сплаченого судового збору.
Станом на день винесення судового рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон» грошових коштів на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , майна у зазначеного товариства уже не було.
На день подання цієї позовної заяви рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року у справі №439/506/16-ц не виконано.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що майно ТОВ «Автобастіон» було реалізовано з метою ухилення від виконання рішення суду.
Так, відповідно до вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 228 ЦК України якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, зазначений правочин вважається таким, що порушує публічний порядок.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Враховуючи те, що протягом 16 днів після звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до Бродівського районного суду Львівської області з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, відповідач 1 продав усі належні йому на праві власності транспортні засоби відповідачу 2, зазначене у сукупності (короткий проміжок часу, продаж одному із учасників товариства та ціни, за якими продано транспортні засоби) дає підстави вважати, що зазначені дії були вчинені з метою умисного ухилення від виконання зобов’язань перед потерпілими в результаті ДТП особами, зокрема, не виконання у подальшому рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року у справі №439/506/16-ц, що у свою чергу порушило конституційні права ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Так, відповідно до статті 129і Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Аналогічні положення закріплені в Законі України «Про судоустрій України» і в процесуальному законодавстві України. Так, відповідно до статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідачі (ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 ) мали фінансові можливості для виконання зобов’язання перед ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , але здійснили умисні дії з метою ухилення від їх виконання, чим порушили конституційні права зазначених громадян.
З часу виконання договорів купівлі-продажу транспортних засобів минуло три роки.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Інформацію щодо договорів купівлі-продажу транспортних засобів (дата, номер договору, ПІБ покупця тощо), зазначених у позовній заяві,позивач отримав 23.05.2019 р. з матеріалів виконавчих проваджень №58538361 та №58538504, що надійшли від приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. в адресу представника позивача ОСОБА_7 .
У зв’язку з цим позивач має право на поновлення позовної давності.
Орієнтовний розмір судових витрат позивача буде складати суму судового збору в розмірі 768.40 грн. х 3 угоди = 2 305.20 гривень.
За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів, а саме:
– договір купівлі-продажу №297/01/3249/2016 від 30.04.2016 р. транспортного засобу марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач – Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_5 ;
– договір купівлі-продажу №317/01/3249/2016 від 11.05.2016 р. транспортного засобу марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач – Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_6 ;
– договір купівлі-продажу №316/01/3249/2016 від 11.05.2016 р. транспортного засобу марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм-Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_8 .
Також просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
22 липня 2019 року ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
20 серпня 2019 року відповідач 2 ( ОСОБА_2 ) на позовну заяву подав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та вважає їх необґрунтованими, зважаючи на те, що позивач належними допустимими і достовірними доказами у справі не довів факт порушення його будь-яких дійсних прав укладенням договорів; обставину порушення публічного порядку та конституційних прав позивача договорами; невідповідність змісту договорів вимогам Цивільного кодексу України та іншим законодавчим актам; факт ухилення шляхом укладення договорів від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.
У судове засідання позивач ОСОБА_4 не з’явився.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просили їх задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явився.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Забродець С.В. позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
У судове засідання представник відповідача ТОВ «Автобастіон» не з’явився по невідомих суду причинах, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення про вручення судової повістки.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процессу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що, виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з огляду на наступне.
Судом установлені наступні обставини.
13 червня 2016 року Бродівським районним судом Львівської області у справі №439/506/16-ц було ухвалено рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон»:
– на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 343 568,00 грн., завданої пошкодженням автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 , 1200 грн. матеріальної шкоди, завданої здоров’ю потерпілого, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 3 747,68 грн. сплаченого судового збору;
– на користь ОСОБА_6 1200 грн. матеріальної шкоди, завданої здоров’ю потерпілого, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 551,21 грн. сплаченого судового збору.
З листа приватного виконавця Плесюка О.С. вбачається, що згідно виконавчого листа Бродівського районного суду Львівської області №439/506/16-ц від 12.07.2016 р. було відкрито зведене виконавче провадження №58538504. За результатами вчинених виконавчих дій в межах вказаного провадження було встановлено, що майно у боржника ТОВ «Автобастіон» відсутнє, оскільки у 2016 році боржник ТОВ «Автобастіон» здійснив відчуження транспортних засобів.
На підставі договору купівлі-продажу №297/01/3249/2016 від 30.04.2016 р. ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В.С. продав ОСОБА_2 транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач – Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_5 , за ціною, яка складає 15000 грн.
Згідно договору купівлі-продажу №317/01/3249/2016 від 11.05.2016 р. ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В.С. продав ОСОБА_2 транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач – Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_6 , за ціною, яка складає 100 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №316/01/3249/2016 від 11.05.2016 р. ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В.С. продав ОСОБА_2 транспортний засіб марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм – Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_8 , за ціною, яка складає 100 грн.
Таким чином, станом на день винесення судового рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон» грошових коштів на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_6 майна у зазначеного товариства уже не було, а тому рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року до цього часу залишається не виконаним.
Проаналізувавши вищевикладені обставини та наявні у справі письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Позивач та його представники вважають, що майно ТОВ «Автобастіон» було реалізоване з метою ухилення від виконання рішення суду і вчинені правочини щодо реалізації транспортних засобів за заниженою ціною ніж ринкова є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, посилаючись на положення ст. 228 ЦК України.
Дане твердження позивача суд оцінює критично.
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, правочини вважаються такими, що порушують публічний порядок, якщо вони посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу – землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Отже, договори однозначно не можуть бути розцінені як такі, що порушують публічний порядок, адже у діях сторін договору відсутня вина (умисел), які б призвели до порушення суттєвих основ правопорядку в державі. При цьому, публічність, в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України, передбачає обов’язкову наявність протиправних дій сторони (сторін) правочину та небезпеки для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення правочину. Тому, до спірних відносин не можуть бути застосовані норми ст. 228 Цивільного кодексу України.
Зі змісту позовних вимог вбачаються правові наслідки фіктивного правочину, передбачені ст. 234 ЦК України, а тому позивач повинен був звернутися до суду з позовом у порядку саме ст. 234 ЦК України, а не ст. 228 цього ж Кодексу.
У відповідності до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Що стосується порушення прав позивача укладенням договорів купівлі-продажу транспортних засобів слід зазначити наступне.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області, яким з відповідача ТОВ «Автобастіон» на користь позивача стягнуто грошові виплати, було прийняте 13.06.2016 р. і набрало законної сили 11.07.2016 р. Таким чином, на момент укладення договорів, рішення суду, згідно з яким відповідач ТОВ «Автобастіон» зобов’язаний сплатити на користь позивача кошти, не існувало, а отже міркування позивача про ухилення сторонами договорів від виконання рішення суду є лише припущенням і не заслуговує на увагу. Окрім того, позивач не вказує, які саме його дійсні права були порушені укладенням договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Тобто, захисту підлягає саме порушене право особи, яка звертається до суду. В даному випадку жодні права позивача під час укладення договорів порушені не були. Більше того, ухилення від виконання рішення суду можливе лише у випадку, якщо таке рішення суду існує і набрало законної сили, а факт ухилення має бути встановлений вироком суду, оскільки такі діяння є кримінально караними (ст. 382 Кримінального кодексу України).
За приписами ст. 41 Конституції України, ст. 319, 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності надувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Таким чином, укладаючи договори, відповідач ТОВ «Автобастіон» реалізував свої законні права як власника транспортних засобів. При цьому, відповідачу ОСОБА_2 , як одному із співвласників ТОВ «Автобастіон» відомо (станом на початок 2016 року), що фінансовий стан підприємства дійсно був незадовільний і невдовзі після відчуження транспортних засобів свої частки у статутному капіталі відповідача ТОВ «Автобастіон» відповідач ОСОБА_2 , та інший засновник також продали. Разом з тим, жодним законодавчим актом України не передбачено заборони розпорядження майном особі, яка є стороною в судовому процесі. Тому, продаж транспортних засобів відповідачем ТОВ «Автобастіон» не суперечив ані цивільному законодавству України, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актам.
Що стосується визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, слід зазначити наступне.
Позивач просить суд визнати недійсними договори, зазначаючи, водночас, про їх нікчемність на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.
Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв’язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред’явлення позову про визнання його недійсним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Водночас, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред’являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року).
В аналізі окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз’яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наводиться наступна позиція: «звернутися з вимогою про встановлення нікчемності правочину позивач вправі, якщо є спір про наявність або відсутність такого факту. Звернення окремо з такою вимогою, без застосування наслідків недійсності правочину, є правом позивача, тому в разі пред’явлення такої вимоги вона підлягає розгляду з констатацією в резолютивній частині рішення факту нікчемності правочину або відмови в цьому. Тобто в резолютивній частині рішення суду ця обставина констатується, а не вирішується як окрема вимога».
Оскільки позивач фактично посилається на нікчемність договорів купівлі-продажу транспортних засобів, то останні, в будь-якому випадку, не можуть бути визнані судом недійсними.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивач у справі не надав належних допустимих і достовірних доказів та не довів факт порушення його будь-яких дійсних прав укладенням договорів купівлі-продажу транспортних засобів, порушення публічного порядку та його конституційних прав цими договорами, невідповідність змісту цих договорів вимогам Цивільного кодексу України, тому суд не вбачає підстав для визнання їх недійсними.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці данні встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показань свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.
На підставі ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи норми чинного законодавства та практику Верховного Суду України, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання угод купівлі-продажу транспортних засобів недійсними.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, ст.ст. 15, 203, 215, 228, 234, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 247, 258–259, 263, 265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання угод купівлі-продажу транспортних засобів недійсними – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 18 вересня 2020 року.
Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик
Категорія справи № 693/624/19:
Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано судом: 24.09.2020. Зареєстровано: 25.09.2020. Оприлюднено: 29.09.2020.
Номер судового провадження: 2/693/26/20
Дивиться також:
Виправдувальний вирок: щодо визнання доказів недопустимими (касація по справі №234/15877/16-к)
Висновок Верховного Суду: Дослідивши докази, надавши кожному з них оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Вирок залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Виправдувальний вирок: щодо визнання доказів недопустимими (апеляція №234/15877/16-к)
Виправдувальний вирок: щодо визнання доказів недопустимими (апеляція у справі №234/15877/16-к) УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2019 року м. Бахмут Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі: головуючого судді Стародуба О.Г. суддів: Акуленка В.В., Шигірта Ф.С. при секретарі Цапу...
Виправдувальний вирок: щодо визнання судом доказів недопустимими (234/15877/16-к)
Розгляд кримінального провадження, в якому особа обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України, тобто в наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Суд дійшов висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим, інкримінованого йому...