Договір купівлі-продажу транспортного засобу є укладеним на шкоду потерпілому в ДТП (апеляція у справі №693/624/19)
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Черкаси
Справа № 693/624/19 Провадження № 22-ц/821/44/21 Категорія: 304010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Анкудінова О.І.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 адвокатом Дюкелем Олександром Костянтиновичем на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року (ухваленого в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області під головуванням судді Шимчика Р. В., повний текст судового рішення виготовлений 18 вересня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання угод купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, –
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
4 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Жашківського районного суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання угод купівлі-продажу транспортних засобів недійсними.
Позов обґрунтований тим, що 3 грудня 2015 року близько о 20 год. 20 хв. на 439 км автодороги Київ-Чоп в межах Бродівського району Львівської області мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої громадянин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем DAF, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, особливості вантажу, що перевозиться, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого при виникненні небезпеки для руху, яку він об’єктивно спроможний був виявити, не зміг негайно вжити заходів для зменшення швидкості або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем марки Toyota, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Від удару автомобіль Toyota, у свою чергу, зіткнувся з автомобілем Ford, д.н.з. НОМЕР_4 .
У результаті ДТП водій автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , та пасажир цього автомобіля ОСОБА_4 , отримали тілесні ушкодження, а транспортний засіб зазнав значних механічних пошкоджень.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 5 лютого 2016 року громадянин ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Відомості про дорожньо-транспортну пригоду 21 жовтня 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №12016140160000763 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Позивач вказує, що в результаті протиправних дій водія автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 йому та ОСОБА_4 завдано майнової, фізичної і моральної шкоди та визнано потерпілими у вказаному кримінальному провадженні.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 та ТОВ «Автобастіон», де він працює, не вчиняли жодних дій та не бажали добровільно відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 звернулися до Бродівського районного суду Львівської області з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
У той же день до суду була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача ТОВ «Автобастіон».
Ухвалою суду від 25 квітня 2016 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Після цього, вказує ОСОБА_1 , протягом 16 днів відповідач (ТОВ «Автобастіон») продав усі належні йому транспортні засоби відповідачу ( ОСОБА_2 ), який є учасником ТОВ «Автобастіон».
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року стягнуто з ТОВ «Автобастіон»: на користь ОСОБА_1 343 568,00 грн. матеріальної шкоди, 1200 грн. матеріальної шкоди, завданої здоров’ю потерпілого; 5000 грн. моральної шкоди та 3747,68 грн. сплаченого судового збору; на користь ОСОБА_4 стягнуто 1200 грн. матеріальної шкоди, завданої здоров’ю потерпілого; 5000 грн. моральної шкоди та 551,21 грн. сплаченого судового збору.
Позивач вказує, що станом на день винесення судового рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон» грошових коштів на його та ОСОБА_4 користь, майна у зазначеного товариства уже не було, на день звернення до суду із вказаною позовною заявою рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року виконано не було.
Вважаючи, що майно ТОВ «Автобастіон» було реалізовано з метою ухилення від виконання судового рішення та з метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся до суду і просив постановити судове рішення, яким визнати договори купівлі-продажу транспортних засобів, укладених між ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В.С. та ОСОБА_2 , а саме:
від 30.04.2016 року т/з DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач – Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_5 ;
від 11.05.2016 року т/з марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач – Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_6 ;
від 11.05.2016 р. т/з марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм-Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_7 , недійсними, як такі, що порушують публічний порядок, а також стягнути із відповідачів понесені позивачем судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання угод купівлі-продажу транспортних засобів недійсними – відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позивач не надав належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог та не довів факту порушення його прав укладенням договорів купівлі-продажу транспортних засобів, як не довів і наявності порушення публічного порядку при укладенні оспорюваних правочинів, у зв’язку із чим суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 2 жовтня 2020 року, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дюкель О.К., не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його постановленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, прийнятим без належної оцінки доказав, наданих позивачем, просив скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року, та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідачів понесені судові витрати по справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Дюкеля О.К., зокрема мотивована тим, що будь-який правочин вчинений боржником у період настання у нього зобов’язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Тобто та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним. Також зазначає, що угоди, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Крім того, представник позивача адвокат Дюкель О.К. в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що зазначення позивачем певної правової норми, наведеної в обґрунтування позову, не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися під час вирішення спору, оскільки підставою позову визнаються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, у даному випадку укладення відповідачем договору з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Вважає, що укладені між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 договори купівлі-продажу були вчинені саме з метою умисного ухилення від зобов’язань перед потерпілими в результаті ДТП особами. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Відзив на апеляційну скаргу
24 грудня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Забродець С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просив суд взяти до уваги, що на момент укладання договорів купівлі-продажу транспортних засобів, рішення Бродівсього районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року, яке набрало законної сили 11 липня 2016 року, відповідно до якого ТОВ «Автобастіон» зобов’язано сплатити на користь позивача ОСОБА_1 кошти, не існувало. Вважає, що міркування ОСОБА_1 про умисне ухилення сторонами договорів купівлі-продажу від виконання рішення суду є лише припущенням і не заслуговують на увагу. Крім того, вказує на те, що позивачем не вказано, які саме його права були порушені внаслідок укладання договорів. Враховуючи вищенаведене, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року залишити без змін.
3 лютого 2021 року від представника позивача ОСОБА_5 на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив до апеляційної скарги на рішення Жащківського районного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року, в якій він не погоджуючись з аргументами, викладеними у відзиві, вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому наполягає на скасуванні рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року та ухваленні нового про задоволення вимог ОСОБА_6 .
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 13 червня 2016 року Бродівським районним судом Львівської області у справі №439/506/16-ц було ухвалено рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон»:
– на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 343 568,00 грн., завданої пошкодженням автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_3 , 1200 грн. матеріальної шкоди, завданої здоров’ю потерпілого, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 3 747,68 грн. сплаченого судового збору;
– на користь ОСОБА_4 1200 грн. матеріальної шкоди, завданої здоров’ю потерпілого, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 551,21 грн. сплаченого судового збору.
З листа приватного виконавця Плесюка О.С. вбачається, що згідно виконавчого листа Бродівського районного суду Львівської області №439/506/16-ц від 12.07.2016 р. було відкрито зведене виконавче провадження №58538504. За результатами вчинених виконавчих дій в межах вказаного провадження було встановлено, що майно у боржника ТОВ «Автобастіон» відсутнє, оскільки у 2016 році боржник ТОВ «Автобастіон» здійснив відчуження транспортних засобів.
На підставі договору купівлі-продажу №297/01/3249/2016 від 30.04.2016 року ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В.С. продав ОСОБА_2 транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач – Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_5 , за ціною, яка складає 15000 грн.
Згідно договору купівлі-продажу №317/01/3249/2016 від 11.05.2016 р. ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В.С. продав ОСОБА_2 транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач – Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_6 , за ціною, яка складає 100 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №316/01/3249/2016 від 11.05.2016 р. ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В.С. продав ОСОБА_2 транспортний засіб марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм-Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_7 , за ціною, яка складає 100 грн.
Таким чином, станом на день винесення судового рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон» грошових коштів на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 майна у зазначеного товариства уже не було, а тому рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року до цього часу залишається не виконаним.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний судді йшов висновку, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_1 адвокатом Дюкелем О.К. не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків (ст. 202 ЦК України).
Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п’ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом, який визначає наслідки, що виникають у результаті вчинення недійсних правочинів. Закон вбачає юридичні й майнові наслідки недійсності правочинів.
Враховуючи основні принципи цивільного права, в т.ч. норми ст.ст. 203, 204 ЦК, недійсність правочину може бути передбачена виключно законами України, що прийняті відповідно до Конституції України, актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України, постановами Кабінету Міністрів України, актами органів державної влади України, що видаються у випадках та в межах, встановлених Конституцією та законами України.
Отже, будь-який правочин, що не відповідає вимогам законодавства, повинен визнаватись судами як недійсний.
Зокрема, згідно з ст. 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.
Термін «недійсний» має таке значення: який не має законної сили; який не існує; не реальний. Недійсним є правочин, який хоч і спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, але не створює цих наслідків в зв’язку із невідповідністю цих дій вимогам актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 228 ЦК України якщо правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, зазначений правочин вважається таким, що порушує публічний порядок.
Є необґрунтованими посилання представника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги наявність фраудаторності ознак укладених між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу транспортних засобів, оскільки вказані посилання не підтверджуються наявними по справі доказами.
Крім того, Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.2019 року / провадження № 61-2761св19 наголосив на тому, що вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, судам слід враховувати наявність сукупності наступних передумов:
Відповідач відчужив майно після пред’явлення до нього позову про стягнення заборгованості; майно відчужене на підставі безоплатного договору; майно відчужено на користь близького родича; після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов’язаннями перед кредитором.
Сукупність вказаних обов’язкових передумов, які б надавали суду можливість дійти висновку, що відчуження майна боржником відбулося саме з метою уникнення звернення стягнення на нього та визнати недійсними оспорювані договори купівлі-продажу транспортних засобів, по вказаній справі відсутня.
Зокрема, укладені між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 договори купівлі-продажу транспортних засобів не є безоплатними; майно не було відчужене на користь родича і по справі немає доказів, які б об’єктивно свідчили про відсутність у товариства будь-якого іншого майна, за рахунок якого можливе виконання боржником свого обов’язку перед позивачем за судовим рішенням про відшкодування шкоди.
Також є необгрунтованими посилання представника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що підтвердженням ознак фраудаторності укладених правочинів свідчить наявність рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13.06.2016 року, проте, як вбачається із наявних матеріалів справи, вказане рішення було постановлене пізніше дати укладення між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 оспорюваних договорів купівлі-продажу транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».
В порушення вимог ст. 81 ЦПК України, яка зобов’язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони позивача ОСОБА_1 на адресу суду не було надано об’єктивних, переконливих доказів того, що оспорювані ним договори купівлі-продажу транспортних засобів порушують його законні права та інтереси, як не надано і доказів того, що вказані правочини порушують публічний порядок.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п’ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України).
Оскільки із сторони позивача на адресу суду не було надано доказів, які б в своїй сукупності свідчили про наявність ознак фраудаторності в оспорюваних договорах купівлі-продажу транспортних засобів, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив в своєму рішенні, що позивач просив визнати договори купівлі-продажу недійсними, одночасно ставлячи питання про їх нікчемність з підстав, передбачених ст. 228 ЦК України, що є неможливим.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що судам відповідно до ст. 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо).
Визнання нікчемного правочину недійсним в судовому порядку не вимагається.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції з їх оцінкою.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачає.
Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, –
постановив:
Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 адвокатом Дюкелем Олександром Костянтиновичем залишити без задоволення.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 8 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання угод купівлі-продажу транспортних засобів недійсними залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв’язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко
/ повний текст постанови суду виготовлений 10 березня 2021 року /
Категорія справи № 693/624/19:
- Цивільні справи (з 01.01.2019);
- Справи позовного провадження;
- Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них;
- купівлі-продажу.
- Надіслано судом: 11.03.2021.
- Зареєстровано: 12.03.2021.
- Оприлюднено: 15.03.2021.
- Дата набрання законної сили: 03.03.2021
- Результат оскарження 19.05.2021
- Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 22-ц/821/44/21
Дивиться також:
Коли договір продажу автомобіля є укладеним на шкоду потерпілому в ДТП? (№693/624/19)
Розгляд справи де позивач та його пасажир постраждали у ДТП, та є рішення суду на їх користь, яким було стягнуто майнову та моральну шкоду з підприємства, водій вантажівки якого визнаний винуватцем пригоди. Верховний Суд по цій справі визнав, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про...
Виправдувальний вирок: щодо визнання доказів недопустимими (касація по справі №234/15877/16-к)
Висновок Верховного Суду: Дослідивши докази, надавши кожному з них оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Вирок залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Виправдувальний вирок: щодо визнання доказів недопустимими (апеляція №234/15877/16-к)
Виправдувальний вирок: щодо визнання доказів недопустимими (апеляція у справі №234/15877/16-к) УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2019 року м. Бахмут Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі: головуючого судді Стародуба О.Г. суддів: Акуленка В.В., Шигірта Ф.С. при секретарі Цапу...