Про усунення від права на спадкування за законом (справа №442/8069/17)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №442/8069/17

Провадження №2/442/100/2019

29 березня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання: Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Спариняк Любові Володимирівни про усунення від права на спадкування за законом, –

за участю представників

від позивача: ОСОБА_10, ОСОБА_5

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_6

від третьої особи: не з’явилися

в с т а н о в и в :

Позивач звернув до суду з позовом, в якому просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом спадщини, відкритої внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7. Позов обґрунтовано тим, що 09.04.2014 ОСОБА_7 склав заповіт на користь свого двоюрідного брата ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_7 заповів усе своє майно позивачу по справі. ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 помер. 19.02.2016 ОСОБА_1 звернувся в першу державну нотаріальну контору для подачі заяви про прийняття спадщини, проте державний нотаріус пояснив, що спадкова справа по ОСОБА_7 уже відкрита іншим нотаріусом. Вказує, що подавши до приватного нотаріуса Спариняк Л.В. заяву на прийняття спадщини за заповітом, позивачу стало відомо, що на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 претендує також ОСОБА_2 як дружина-пенсіонер в порядку ст. 1241 ЦК України. Вважає, що є підстави для усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_2, виходячи із наступного. ОСОБА_7 перебував у шлюбі з ОСОБА_2, а у зв’язку із відсутністю шлюбних стосунків в 2013 році ОСОБА_7 звернувся в Дрогобицький міськрайонний суд із позовом про розірвання шлюбу, з свого боку ОСОБА_2 впродовж двох з половиною років вчиняла будь-які дії, які перешкоджали ОСОБА_7 розлучитися, двічі просила час на примирення, який використовувала не для примирення, а для того, щоб через суд визнати його спочатку обмежено дієздатним, потім недієздатним, що завдавало ОСОБА_7 шкоди як на фізичному, так і психологічному рівні, після відновлення провадження у справі про розлучення ОСОБА_2 жодного разу не з’явилась на судовий процес по розлученню, при цьому постійно подавала заяви про відкладення, з метою затягування справи. Незважаючи на те, що спільних дітей у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не було, справа про розлучення тривала понад два роки і була закрита у зв’язку із смертю ОСОБА_7 У вересні 2014 року в ОСОБА_7 було виявлено пухлину горла. З 08.10.2014 ОСОБА_7 проходив лікування у Львівській обласній клініці в ЛОР-відділенні, а 14.10.2014 йому зробили операцію. Зазначає, що весь цей час біля ОСОБА_7 були його тітки ОСОБА_5, ОСОБА_9, а весь тягар витрат на лікування, утримання ОСОБА_7, сплати за квартиру та комунальні послуги несла позивач. Вказує, що ОСОБА_2, відвідала ОСОБА_7 в лікарні, з метою фіксації на чеки та телефон своєї присутності біля нього для доказів в суді, при цьому не забула зберегти для суду чек про те, що вона купила йому тапочки, а також чек про те, що вона пила каву з канапкою в кафе поблизу лікарні. Зазначає, що після проведеної операції та проходження курсу променевої терапії в 2014 році, та початку січня 2015 року ОСОБА_7 повинен був пройти чергову променеву терапію, проте він не потрапив на лікування через новорічні запої, котрі влаштувала йому в Дрогобичі ОСОБА_2 для доказів своєї присутності біля нього для судової справи. Наголошує, що в результаті великої перерви хворий уже не підлягав для проведення променевої терапії, залишився на три місяці без оформлення інвалідності та засобів для існування, з чого його витягали родичі, а в подальшому ОСОБА_7 відмовився їхати на лікування до Львова, у зв’язку із наявністю в Дрогобицькому міськрайонному суді справи про розлучення, він планував продовжити лікування лише після офіційного розлучення з ОСОБА_2 В грудні 2015 року ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області по справі про розлучення (№ 442/5677/13-ц) було вдруге надано 2-х місячних строк на примирення. Примирення не відбулось, проте ОСОБА_7 не дожив 9 днів до свого розлучення, у зв’язку зі смертю. Наголошує, що зі свого боку ОСОБА_2 вжила всіх дій для того, щоб не допустити подальшого лікування ОСОБА_7, адже вона розуміла, що рано чи пізно їх розлучать, і вона втратить право на отримання ОСОБА_7 квартири. Вказує, що зі слів сусідів ОСОБА_2 в 2015 році частенько почала навідуватись до ОСОБА_7 в гості, де разом з ним розпивала алкогольні напої, незважаючи на важку хворобу ОСОБА_7, відповідач по справі купувала йому сигарети, алкоголь та вживала всіх дій, щоб не дати ОСОБА_7 поїхати на лікування до Львова. Наголошує, що фактично ОСОБА_2 всупереч тому, щоб надавати допомогу ОСОБА_7, у зв’язку із його перебуванням в безпорадному стані, вживала всіх заходів, щоб не дати можливості ОСОБА_7 вилікуватись та спокійно розлучитись, а тому оскільки ОСОБА_2 не брала участі в догляді за хворим, не цікавилась станом його здоров’я, байдуже відносилась до стану здоров’я ОСОБА_7, усвідомлюючи необхідність надання невідкладної допомоги та підтримки, зволікала своїми обов’язками, передбаченими законом, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що обставини, викладені в позовній заяві позивача, не відповідають фактичним обставинам справи, а представлені позивачем документи не підтверджують того факту, що вона не опікувалася своїм чоловіком ОСОБА_7, що їх шлюб був фіктивним та те, що між ними були відсутні шлюбні стосунки. Пояснює, що позивач, якого вона вперше побачила на похоронах свого чоловіка 16.02.2016, ніколи не відвідував їх в м. Дрогобичі, оскільки постійно разом зі своєю матір’ю ОСОБА_5 проживає у м. Львові, він ніколи не цікавився їх сімейним життям і йому взагалі нічого невідомо про їх стосунки з чоловіком, про що він повідомив в судовому засіданні суд, коли розглядалася його позовна заява про визнання шлюбу недійсним. Вказує, що позивач та його мати в судовому засіданні давали пояснення, які стосувалися хвороби її чоловіка ОСОБА_7 Коли чоловік відповідача подав до суду заяву про розірвання шлюбу, то ОСОБА_2 дійсно заперечувала проти цього та просила двічі надати їм строк для примирення. Наголошує, що це робила в першу чергу для того, щоб захистити його від його же родичів, які тиснули на нього щоб він розлучився з в ОСОБА_2, та після чого подарував їм квартиру.Вона зі свого боку як дружина навпаки брала активну участь у житті свого чоловіка, допомагала йому як матеріально, так і морально, коли він захворів, приносила йому продукти харчування, пересилала грошові перекази, купляла ліки, спілкувалася з лікарями коли він перебував у лікарнях, допомогла оформити пенсію по інвалідності. Що стосується розпивання спиртних напоїв разом з ОСОБА_7 та споювання його спиртними напоями, то вказує, що такого ніколи не було, оскільки в неї не було такої потреби, навпаки, вона його підгодовувала та хотіла, щоб він довше жив. Тому вказує, що це є факти, які позивач надумав, адже йому не могло бути це відомо, оскільки він ніколи не спілкувався з їх сімє’ю, та всі витрати, пов’язані з похованням, понесла вона, позивач жодної копійки не витратив на поховання свого двоюрідного брата. Наголошує, що чоловік до дня смерті не перебував в безпорадному стані, він рухався, ходив до міста, спілкувався з друзями, в нього були проблеми з харчування, оскільки йому була необхідна рідка їжа, яку вона для нього готувала, він не потребував стороннього догляду, крім цього, він ніколи не просив ОСОБА_2, щоб вона йому допомагала матеріально, він отримував пенсію по інвалідності, як інвалід 2-ї групи, всю допомогу вона надавала в добровільному порядку, наголошує, що будь-яких доказів того, що чоловік знаходився в безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги позивач не надав, а також того доказу, що ОСОБА_7 звертався до неї з таким прохання, а відповідач, маючи для цього змогу, відмовила йому в цьому, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

10.04.2018 представник позивача подала відповідь на відзив, у якому вказала, що на ОСОБА_1, як спадкоємця за заповітом, лягає відповідальність збереження залишків майна родини ОСОБА_1 для рідного брата спадкодавця ОСОБА_8, якого померлий був змушений виписати для приватизації квартири в 2007 році, як безвісно відсутнього, в зв’язку із перебуванням за межами України, де він опікується трьома дочками з їх матір’ю і є громадянином України, аналогічна відповідальність є і для тітки ОСОБА_9, яка отримувала дану квартиру разом з мамою ОСОБА_7 ОСОБА_4 від Дрогобицького музичного училища, приймала вагому участь у придбанні речей домашньої обстановки, все передала племіннику ОСОБА_7, допомагала йому в приватизації житла, постійно дбала про його потреби і відновлення здоров’я, оплачувала квартиру та комунальні послуги даної квартири, склала заповіт своєї львівської квартири на користь ОСОБА_7, що свідчить про те, що родина опікувалась ОСОБА_7, не вчиняла на нього жодного тиску і не мала намір відібрати у нього квартиру, на яку тепер претендує ОСОБА_2, а відновлення вкрай занедбаної квартири потребує великих коштів, теж лягає на ОСОБА_1 Стверджує, що родині ОСОБА_7 була очевидна мотивація зі сторони ОСОБА_2 укладення шлюбу для грабунку майна, що залишилось після смерті матері ОСОБА_7, вказує, що доказом цього були події вивозу речей з квартири ОСОБА_7, коли він перебував на роботі, зникнення золотих, срібних, хрустальних виробів, комп’ютера, телевізора, комплектів постелі, посуду, цінних картин та не створення сім’ї, наголошує, що ОСОБА_2 постійно вимагала від ОСОБА_7 грошей, проживаючи окремо в своїй квартирі АДРЕСА_1, підпоювала його алкоголем, звинувачуючи його ж в зловживанні, старалась ізолювати від родичів, товаришів родичів, що йому допомагали. Наголошує, що від постійних стресів і депресій ОСОБА_7 отримав у цей період букет соматичних захворювань: гепатит, гастродуоденіт, холецистит, онкологічне захворювання гортані, психічні розлади, не міг працювати. Вказує ,що ОСОБА_7 з 2008 року перестав спілкуватись з ОСОБА_2, з 2013 року хотів з нею розлучитись, проте вона всіляко затягувала процес. Наголошує, що ОСОБА_2 не цікавилась здоров’ям ОСОБА_7 на початкових стадіях раку, останній раз бачила ОСОБА_7 за півроку до його смерті, не оплачувала його лікування, проживання і харчування нормальними ринковими продуктами, не склеїла 10 побитих нею рам, а робить усе, щоб квартира зникла, а не збереглась. Вважає, що похорон ОСОБА_7, здійснений ОСОБА_2, є наругою над тілом і пам’яттю покійного, так як він не хоче лежати у вічності в її, куплених для доказів, трусах і решті речей, вказує що пішло більше 50 тис. грн родинних коштів на ОСОБА_7 і його справи з 2013 року. А тому просить визнати дії ОСОБА_2 і тривалу війну її з ОСОБА_7 та недогляд – замахом на життя ОСОБА_7; та ухвалити рішення, яким усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом спадщини, відкритої внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7.

Позивач в судове засідання не з’явився та через представників повідомив, що не бажає бути допитаним як свідок. В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви.

В судовому засіданні відповідач надала пояснення, у яких зазначила, що ОСОБА_7 з 2001 року прожива у його квартирі у громадянському шлюбі. У 2004 розі вони з ОСОБА_7 одружились та проживали у його квартирі. У 2008 році захворів батько відповідача та вона була змушена повернутись у свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1, – а у грудні 2014 року перейшла проживати по АДРЕСА_2. Це було спільне рішення ОСОБА_7 та її. Після 2008 року у ОСОБА_7 проживав квартирант – ОСОБА_11, який, на думку відповідача, претендував на дану квартиру. У 2013 році ОСОБА_11 просив у ОСОБА_7, щоб той продав квартиру (обміняв хрущовку та доплатив йому 2 тис. грн.). Вказує, що саме тому ОСОБА_7 подав заяву на розлучення, вказує, що саме для того подала позов про поділ майна, щоб ОСОБА_7 не втратив квартиру. А їй квартира не була потрібна, він її приватизував до одруження з нею. Каже, що ОСОБА_7 не потрібне було розлучення, та і їй не потрібне було. Вказує, що вперше у судовому засіданні по справі про розірвання шлюбу побачила тітку ОСОБА_5, а позивача вперше побачила на похороні. Каже, що у квітні 2015 року з’явився заповіт. У жовтні 2014 року ОСОБА_7 провели операцію і у кінці жовтня визнавали ОСОБА_7 недієздатним. Каже, що весь 2015 року стосунки у ОСОБА_7 з ОСОБА_2 були нормальні, вона допомагала йому у разі необхідності. Каже, що допомагала ОСОБА_7 отримати другу групу інвалідності. Поки ОСОБА_7 був без пенсії, вона йому надсилала кошти, погашала кредит і робила усе добровільно. Вказує, що ОСОБА_7 не був у безпорадному стані, він після операції не міг їсти рідке та грубе, усе треба було перетирати. Наголошує, що не споювала ОСОБА_7, відвідувала його у лікарні. У грудні стан погіршився, бо хвороба прогресувала, проте він допомоги не просив, а вона йому допомагала добровільно. Наприкінці життя старавася перебувати у кімнаті, бо там знаходився і телевізор, і диван, і ліжко. Зазначила, що десь за тиждень до смерті ОСОБА_7 останній раз була у ОСОБА_7 вдень, коли у нього були відкриті двері, він нікого не хотів бачити, був у депресивному стані, лежав, сидів, старався бути у кімнаті, навіть на кухню не виходив, бо це вже для нього було складно, нічого не їв, лише пив сік і навіть не курив. Останнім часом пив лише сік, їсти не міг, бо усе пекло всередині, та пив корвалмент таблетки. Він помер з 14 по 15 лютого десь півп’ятої ранку, про це ОСОБА_2 дізналась на роботі від товариша ОСОБА_12 з театру та одразу зайнялась похованням, а наступного дня тітка ОСОБА_7 зірвала поховання. Помер від раку гортані, оскільки пішли метастази.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, представників сторін, свідків суд дійшов до наступного висновку.

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8, актовий запис 121. (а.с. 7).

ОСОБА_7 був особою з інвалідністю другої групи (а.с. 46, 72).

ОСОБА_7 мав тяжку хворобу, а саме рак гортані (а.с. 62-64, 67-70).

Як вбачається з Довідки про причину смерті від ІНФОРМАЦІЯ_8, висновку експерта № 56 від 16.02.2016 причиною смерті ОСОБА_7 є ракова інтоксикація, рак гортані (а.с. 46- 47, 75-76).

Згідно відповіді Дрогобицької міської лікарні № 3 № 128 від 10.06.2016 хворий ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав: АДРЕСА_3, не працюючий, амбулаторна картка № 65, другий етап променевої терапії не пройшов, так як захворів гострою вірусною інфекцією, після чого відмовився їхати на лікування в онкоцентр м. Львова. Через деякий час у хворого появився рецидив хвороби з метастазуванням і наступна операція, яка була запланована на 05.01.2015 проведена на була. При наростанні явищ ракової інтоксикації ІНФОРМАЦІЯ_8 хворий помер вдома (а.с. 14; 77).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як вбачається з ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 43009603 після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8, приватним нотаріусом Спариняк Л.В. заведено спадкову справу № 15/2016 (а.с. 10).

Як вбачається із заповіту від 09.04.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 1-86, ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все належне йому майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті, заповідає ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8).

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом № 28/02-14 від 19.02.2016 в межах спадкової справи № 15/2016 до приватного нотаріуса Спариняк Л.В. (а.с. 9).

Згідно Свідоцтва про шлюб ОСОБА_7 06.05.2004 уклав шлюб з ОСОБА_2. (а.с. 12).

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.06.2017 у справі № 442/4623/16-ц, провадження № 2/442/209/2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15.11.2017 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи – Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області – Спариняк Любов Володимирівни про визнання шлюбу недійсним – відмовлено (а.с. 26-30).

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

В п. 6 постанови Пленум Верховного Суду України „Про судову практику у справах про спадкування” від 30.05.2008 № 7 роз’яснив, що правила абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов’язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов’язку. Правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу не були зобов’язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Дані висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 337/6000/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц , від 25.03.2019 у справі № 766/810/17.

Згідно характеристики, наданої директором ЛАОМД театру та головою профкому, ОСОБА_2 працює у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Ю. Дрогобича з травня 2005 року на посаді художника-гримера. За час роботи в театрі показала себе як кваліфікований і фаховий працівник. Ініціативна, старанна. До доручень відноситься відповідально. У роботі акуратна, організована, добросовісна. Вимоглива до себе, творча, креативна. Реакція на критику адекватна, вміє тримати себе у руках. Товариська, спокійна, добра. Взаємовідносини в колективі – хороші. Шкідливих звичок не має. У вживанні алкоголю та наркотичних засобів помічена не була. Сімейні стосунки добрі (а.с. 31).

Як вбачається з чеків, наданих ОСОБА_2, вона неоднорозаво надавала матеріальну допомогу своєму чоловіку ОСОБА_7 з листопада 2014 року по вересень 2015 року шляхом здійсненя переказів на карту. (а.с. 32-37, 102, 104-105).

А із наданих скрін-фотографій переписок вбачається, що ОСОБА_2 піклувалась станом здоров’я ОСОБА_7 (а.с. 42-45).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 несла витрати по похованню ОСОБА_7 (а.с. 48-49).

ОСОБА_2 зверталась із заявою до Дрогобицького ГУ НП у Львівській області із заявою про те, що ОСОБА_5 зірвала поховання її чоловіка, ображає її, просила її захистити. (а.с. 50-52).

ОСОБА_5 зверталась із заявою до Дрогобицького ГУ НП у Львівській області із заявою про те, що ОСОБА_2 зірвала лікування ОСОБА_7, погрожувала фізичною розправою його друзям. (а.с. 121-125).

ОСОБА_1 звертався із заявою до Начальника КП „ЖЕО” із проханням опломбувати квартиру померлого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, у зв’язку із діями ОСОБА_2, яка нікого не впускає до даної квартири (а.с. 108, 109).

Судом встановлено, що з 2013 року у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області перебувала справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про розподіл спільної сумісної власності подружжя (а.с. 128-130).

Як вбачається із особистих заяв ОСОБА_7, він просив призначити йому опікуном або піклувальником ОСОБА_5, зазначив, що категорично проти опікунства ОСОБА_2, оскільки вона йому давно не дружина, спільного господарства вони не ведуть, їх стосунки неприязні (а.с. 65-66).

Згідно подання опікунської ради при виконкомі Дрогобицької міської ради про доцільність призначення гр. ОСОБА_5, 1945 р.н., піклувальником племінника ОСОБА_7 від 25.04.2014 № 3-32/2359, від опікунська рада при виконкомі Дрогобицької міської ради вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 піклувальником племінника ОСОБА_7, 1965 р.н. (а.с.92).

Згідно подання опікунської ради при виконкомі Дрогобицької міської ради про доцільність призначення гр. ОСОБА_5, 1945 р.н., опікуном племінника ОСОБА_7 від 25.04.2014 № 3-32/2359, від опікунська рада при виконкомі Дрогобицької міської ради вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 опікуном племінника ОСОБА_7, 1965 р.н. (а.с. 93).

Як вбачається з листа виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 13.06.2014 № 3-28/3733 члени опікунської ради вирішили рекомендувати виконкому Дрогобицької міської ради затвердити подання в Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області про доцільність призначення ОСОБА_7 опікуна і ОСОБА_2. (а.с. 94).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 07.10.2015 у справі № 442/4762/14 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково; рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.10.2014 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання недієздатним ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, та призначення опікуна – відмовлено.

Згідно долученої до матеріалів справи заяви ОСОБА_11 він з 2007 року по 2012 рік проживав у одній квартирі з ОСОБА_7, вказує, що ОСОБА_2 інколи приходила до них, вчиняла скандали, декілька разів била вікна у квартирі, навмисно приносила спиртні напої, щоб споювати ОСОБА_7, намагалась вигнати ОСОБА_11 із квартири, вказує, що ОСОБА_2 погіршувала фізичний стан ОСОБА_7 (а.с. 74).

Зі змісту попередження про припинення газопостачання від 11.06.2015 слідує, що у ОСОБА_7 була заборгованість за використаний природний газ у сумі 1 314 грн 29 к. (а.с. 78).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказала, що її сестра – мати ОСОБА_7 – померла у 2001 році, та у 2001 році у житті ОСОБА_7 з’явилась ОСОБА_2, він розлучився з колишньою дружиною. Під час їх відносин з квартири усе зникало, вона била вікна у квартирі. Коли ОСОБА_7 у 2013 році подав позов про розлучення ОСОБА_2, ним опікувалась сестра ОСОБА_5. Вказує, що ОСОБА_2 не знала лікарів ОСОБА_7, бо вони проживали окремо, лише для суду збирала чеки, ніби, опікувалась ОСОБА_7 Вказує, що він припинив лікування після святкування з ОСОБА_2 Зазначає, що шлюб для ОСОБА_2 був для грабунку, в середині 2014 року виявили у ОСОБА_7 рак 4 стадії, у нього стан був критичний. Вказала, що ОСОБА_2 забрала його з лікарні, точніше вони спілкувались і він до неї приїхав, вона водила його в кафе, споювала. Вказує, що коли 23.12.2015 їм дали строк на примирення, ОСОБА_7 сказав, що не поїде на лікування, поки не розлучиться. Після Нового року лежав вдома, казав, що ніде не виходить, боявся, продукти у нього були, він не готував: апельсини, сметана тощо. На запитання чи потребував ОСОБА_7 допомогу саме ОСОБА_2 відповіла, що ОСОБА_7 потребував спокою. Вказала, що ОСОБА_7 допомагала вона та його друзі, на її думку, він до ОСОБА_2 за допомогою не звертався, його хвилювало лише розлучення з нею, зазначачила, що їй не відомо про допомогу ОСОБА_2, лише відомо про шкоду: зірвала лікування ОСОБА_7, споювала його алкоголем.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 вказала, що працює соціальним працівником, на обслуговуванні стояли родичі ОСОБА_7, він телефонував родичам ОСОБА_14 та ОСОБА_15, просив, щоб принесли щось їсти. Вони давали їй гроші, віддали ОСОБА_7 пральну машину, а вона купувала продукти, платила за комунальні послуги і носила до ОСОБА_7 два рази на тиждень у вівторок та п’ятницю десь півроку до операції (2013-2014 рік, була зима), так як у нього була хвора нога, він не міг пересуватись. Вказує, що хотіли взяти його на облік, але оскільки він був одружений, то не могли цього зробити. В цей час до нього ніхто не ходив. У 2015 році з ним більше не контактувала. Вказує, що навіть не знала, що він одружений, він ніколи про дружину не говорив. ОСОБА_7 був хворою людиною, у стані алкогольного сп’яніння ніколи не бачила, він лише курив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 зазначив, що є сусідом ОСОБА_7, знає його з 11 років, він був нормальною адекватною людиною, у нього була смертельна хвороба – рак горла. У 2014-2015 р.р. бачив його кожного дня. Зазначив, що вони живуть у двоповерховому будинку на одній сходовій площадці та у них протікає дах, він склав список усіх сусідів, щоб написати у різні інстанції про цю ситуацію та у той день, коли помер ОСОБА_7, казав йому: „ОСОБА_7, відкривай двері”, – на що ОСОБА_7 відповів: „Давай завтра ввечері”, – а уже зранку ОСОБА_7 помер, він лежав у такій позі, як ніби, від когось захищався та о 10-11 год. ранку був ще теплий. Тобто ОСОБА_16 наголосив, що ОСОБА_7 був при свідомості. Вказав, що ОСОБА_7 був такою людиною, яка усе робила сама до останнього дня, не просила ні у кого допомоги, інколи купував собі „горілочку”, сторонньої допомоги не потребував, не відкривав нікому двері, йому не відомо, щоб він просив допомогу у ОСОБА_2 Йому відомо, що ОСОБА_7 допомагали квартиранти, соціального робітника не бачив, бачив як приходила ОСОБА_5, його друзі, ОСОБА_1. Зазначив, що лише у 2013 році дізнався, що ОСОБА_2 була дружиною ОСОБА_7, коли той йому повідомив, що хоче з нею розлучитись. Вказав, що ОСОБА_2 приходила до ОСОБА_7 тоді, коли йому приходила пенсія, приходила з пивом, тоді до нього усі приходили (1 раз на місяць). Після операції ОСОБА_2 не бачив, на його думку, вона чекала його смерті.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомив, що він знайомий з ОСОБА_7 з 2006 року, знайомий через його дружинну п. ОСОБА_2, підтримував з ним дружні стосунки до його смерті, приблизно за тиждень-два до смерті, зустрічались з ним, майже, постійно, (2-3 дні на тиждень), а ближче до смерті – рідше (приблизно раз у тиждень), в останній місяць – десь 2 рази на місяць. ОСОБА_2 теж до ОСОБА_7 постійно приходила, останній раз бачив ОСОБА_2 вдома у ОСОБА_7 в теплу пору, інших родичів жодного разу не бачив. У ОСОБА_7 був рак, йому після операції було важко, але він ходив, дуже тверде не міг їсти, по догляду йому допомагала дружина і до операції, і після операції. Також до ОСОБА_7 приходили інші знайомі. Свідку на скільки відомо, ОСОБА_7 не звертався до ОСОБА_2 за матеріальною допомогу, йому відомо, що п. ОСОБА_2 допомагала ОСОБА_7 продуктами харчування, у разі потреби грошима (так розказував ОСОБА_7). ОСОБА_7 не скаржився йому, що дружина не допомагає, у них були нормальні відносини. У свідка ОСОБА_7 просив лише купити сигарети інколи. Вказав, що коли ОСОБА_7 телефонували родичі, ОСОБА_7 злився, був пригнічений. Коли останній раз бачив ОСОБА_7, він був виснажений. Йому відомо, що ОСОБА_7 з 2006 року з ОСОБА_2 жили окремо. Вдома у ОСОБА_7 було тепло, відносно прибрано, ОСОБА_7 після операції був постійно вдома, причини постійного перебування вдома йому невідомі, сам пересувався, похудав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 вказала, що сімейну пару ОСОБА_7 та ОСОБА_2 знає давно до дня смерті, раніше бачились вони раз-два рази у місяць (приблизно 12 років тому), протягом останнього року бачились 4-5 разів у лікарні, в місті, у квартирі у нього не була, він ходив сам, без сторонньої допомоги. ОСОБА_7 був хворий, у нього було хворе горло, він не говорив, хрипів. Вказує, що допомогла йому зібрати та оформити документи для призначення інвалідності. Після операції бачила ОСОБА_7, він був зарослий, непобритий, довге волосся, з трубочкою у горлі, він себе обслуговував, але допомога йому була необхідна (щоб підтримати його, скерувати у вірне русло), йому допомагала ОСОБА_2 (вони разом звертались у лікарню за допомогою), ОСОБА_7 їй ніколи не говорив, що йому необхідна стороння допомога, ніколи не розказував, що звертався за допомогою до ОСОБА_2, а вона йому відмовила. ОСОБА_2 неодноразово розказувала свідку, що допомагає ОСОБА_7 Позивача ОСОБА_1 ніколи не бачила.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 вказала, що з 2004 року знає ОСОБА_7, вони були добрі знайомі. На скільки знає, ОСОБА_7 був онкохворий, багато курив, говорив тяжко. Часто ходив по цигарки. Після того, як ОСОБА_7 прооперували, у жовтні 2014 приходив до свідка, бо хотів іти на вибори. Вказує, що ОСОБА_7 бачила на вулиці, він ходив сам, курив, бачила, як він п’є каву, жодного разу не казав, що не може сам себе обслуговувати, ходив до ОСОБА_2 ще тоді, коли ОСОБА_2 жила у батька, останнім часом – не ходив до ОСОБА_2. Питалася, чи він лікується, проте ОСОБА_7 казав, що у нього все добре, він усе робив так, як сам вважав. Ніколи про ОСОБА_2 погано не відкликався, не може сказати, що ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані. Знає, що ОСОБА_7 помер у лютому 2015, останній раз бачила його у січні місяці у період Різдвяних свят у 2015 році. У жовтні 2014 року була у нього вдома, обстановка – холостяцька, без ремонту. Дізналась про смерть після похорону. Чула, що була справа про розлучення ОСОБА_2 та ОСОБА_7, проте їй ОСОБА_7 казав, що не буде розлучатись, казав, що ОСОБА_2 йому допомагала, давала гроші цигарки і каву. Бачила, що у ОСОБА_7 було побита форточка, вікно було закрите фанерою. Вказала, що, можливо, переплутала роки, та він заходив у 2015 році, а помер у 2016 році. Десь за рік до смерті бачила, що ОСОБА_2 була у ОСОБА_7.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_7, жили в одному коридорі приблизно 50 років, десь 8 років уже з ОСОБА_7 не мають спільного коридору. Поки ОСОБА_7 був молодий, коли ОСОБА_7 жив разом з мамою ОСОБА_4, то була хороша сім’я. А коли він захворів, коли одружився з п. ОСОБА_2, то не бачила, щоб п. ОСОБА_2 жила у ОСОБА_7, бачила її 3-4 рази за весь час. Десь у 2015 році ОСОБА_7 до них заходив, помер десь ІНФОРМАЦІЯ_8, в День народження ОСОБА_4. Коли ОСОБА_7 приїхав зі Львова після операції у лютому 2015 року, то розказував, що через місяць повинен назад їхати до Львова та зашивати рану, почував себе нормально. Після операції місяць ходив у магазин, купував собі їсти, а потім уже не бачила, щоб він десь ходив. У квартирі ОСОБА_7 завжди хтось бив вікна, як тільки вікна заклеє, то одразу хтось бив вікна. Про фізичний стан ОСОБА_7 наприкінці життя нічого не може сказати, він не виходив з квартири. Візуально знає ОСОБА_1, бачила його декілька разів за весь час, бачила, що часто приїжджала пані зі Львова, ОСОБА_5 (десь кожного тижня). Оскільки проживає з іншого боку, не знає, що відбувається у квартирі ОСОБА_7, лише чує звуки з його квартири. ОСОБА_20 вказала, що коли померла ОСОБА_4, ОСОБА_7 приносив мішок золота, а меблі, посуд позабирала п. ОСОБА_2. Свідку невідомо, що хтось допомагав ОСОБА_7, йому підняли розмір пенсії, йому непотрібна була допомога. Коли у ОСОБА_7 до операції жив квартирант, то той йому допомагав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 вказав, що знав ОСОБА_7 зі школи до дня смерті, після операції з кінця 2014 року був у ОСОБА_7, майже, кожного дня. Інколи ОСОБА_7 ходив в магазин, поки дійде до магазину, сідав на лавку 2 рази. ОСОБА_7 трішки прибирав, але дляі нього такі дії були важкі, останній місяць до смерті ОСОБА_7 надзвичайно схуд, ніде не виходив з дому. Свідок вказав, що ходив для ОСОБА_7 в магазин. За три дні до смерті у середу купував йому ліки – корвалмент, а також апельсини, мандарини. У квартирі ОСОБА_7 сидів на кріслі та курив, у нього був такий стан, що дома він міг щось зробити, але вийти не міг, він задихався. Вказує, що у ОСОБА_7 ніколи не були відкриті двері у квартирі. Зазначив, що у день перед смертю ОСОБА_7 прислав йому СМС-повідомлення: „Іди сюди”, а зранку, коли прийшов туди свідок, двері були відкриті, калорифери виключені, а ОСОБА_7 – мертвий. Усі продукти, які свідок купив йому у середу, лежали на столі у такому ж стану, у якому їх залишив свідок. Свідок зазначив, що знає ОСОБА_2, яка була розписана з ОСОБА_7, вони інколи зідзвонювались, проте останні півтора роки не бачив ОСОБА_2 у ОСОБА_7 Знає, що ОСОБА_7 подав на розлучення з ОСОБА_2, причини не знає. Квартира у ОСОБА_7 потребувала ремонту, у одній кімнаті були побиті вікна та забиті фанерою, проте ОСОБА_7 у цій кімнаті не жив. Зі слів ОСОБА_7, вікна побила ОСОБА_2. Також ОСОБА_7 не розказував чи заходила до нього ОСОБА_2 чи ОСОБА_5 Свідок знає ОСОБА_17, з яким познайомився у ОСОБА_7 після операції. Також свідок вказав, що купував ОСОБА_7 сигарети та пиво. Був присутній на 50-річчі ОСОБА_7 у вересні 2015 року, більше нікого не було, ОСОБА_7 на карточку прийшло 50 грн від ОСОБА_2. Також свідок зазначив, що у квартирі ОСОБА_1 не бачив, десь 2 рази на тиждень приїжджала ОСОБА_5 Вказав, що йому не відомі факти споювання ОСОБА_2 після операції ОСОБА_7. Каже, що ОСОБА_7 жив впроголодь, проте лежачим не був, думає, що він потребував допомоги. Думає, що найбільше надавав допомогу брат, який живе в Австралії, адже кожного місяця надсилав йому 100 доларів чи 100 євро, точно не знає. Каже, що ОСОБА_2 інколи могла вислати ОСОБА_7 якісь гроші на картку, думає, що про це просив ОСОБА_7 у ОСОБА_2, одного разу бачив, як ОСОБА_2 принесла картоплю, також п. ОСОБА_5 допомагала ОСОБА_7. Похованням займалась ОСОБА_2, яка знайшла катафалк, вони разом тіло везли у трупарню. П. ОСОБА_5 на поховання приїхала з ОСОБА_1 наступного дня. Вказує, що після операції бачив у ОСОБА_7 декілька разів ОСОБА_17, також декілька разів приходила товаришка п. ОСОБА_22, якій приблизно 22 роки, більше нікого не бачив, в тому числі п. ОСОБА_2, яку останні півтора роки не бачив, каже, що після операції ОСОБА_7 нікого не хотів бачити.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 зазначила, що познайомилась з ОСОБА_7 у 2011 році, допомогла йому скласти позовну заяву про розірвання шлюбу. Казав, що хоче розлучитись, оскільки вже й забув, що у нього є дружина. Через півтора року знову з ним зустрілась та виявилось, що справа досі не завершена. А коли побачила зустрічний позов, то зрозуміла, що у даній ситуації стоїть питання майнового характеру. Вказує, що ОСОБА_7 був дуже розумною людиною, проте йому необхідна була допомога. ОСОБА_2 навіть не знала, що він хворий, казав, що не хотів іти лікуватись, бо вважав, що ОСОБА_2 буде за ним бігати та казати, що є його дружиною. Вважає, що необхідно усунути ОСОБА_2 від права на спадкування, оскільки із-за неї ОСОБА_7 не продовжив лікування. Останній раз бачила ОСОБА_7 у кінці лютого 23-26 числа в судовому засіданні. Каже, що порівняно з 13 роком здоров’я ОСОБА_7 погіршилось, можливо, фізично ОСОБА_7 давав собі раду, проте психологічно йому потрібна була підтримка, за комунальні послуги платила тітка, йому завжди було на кого спертись, знав, що у нього у Львові є родина, яка йому допоможе, дуже хотів розлучитись з ОСОБА_2, бо не мав з нею ніяких відносин, був здивований, що у суді були надані документи про те, що ОСОБА_2 йому надсилала кошти . Вказала, що восени 2015 року ОСОБА_7 зробили операцію та вона його вперше побачила після операції на судовому засіданні, він ходив на всі судові засідання, приходив до суду самостійно. Також вказала, щ опісля смерті ОСОБА_7 ставила питання про визнання шлюбу недійсним. Не може сказати, у якому стані знаходився ОСОБА_7 на день смерті. Проте він не лікувався. Їй невідомо, що ОСОБА_7 хворів гострою вірусною інфекцією, вважає, що він не лікувався оскільки хотів лікуватись після розлучення. Вказує, що ОСОБА_7 було неприємно, що ОСОБА_2 з ним ходила по лікарням.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, обґрунтовував його тим, що ОСОБА_2 не брала участі в догляді за хворим, не цікавилась станом його здоров’я, байдуже відносилась до стану здоров’я ОСОБА_7, залишила його у безпорадному стані, коли він потребував допомоги, а також довела його до такого стану своїми умисними діями.

Проте, враховуючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем та його представниками не доведено факт свідомого ухилення відповідача від надання допомоги своєму чоловіку ОСОБА_7, матеріали справи не містять доказів того, що спадкодавець потребував допомоги саме ОСОБА_2, та що відповідача просили про надання такої допомоги, а вона відмовила.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Випадки, встановлені ст. 82 ЦПК України для звільнення від доказування позивача у цій справі відсутні.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем та його представниками не доведено сукупність обставин, які відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України є підставами для усунення від спадкування, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат . Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов’язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Відповідно до Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого Львівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури № 129 від 13.10.1993 ОСОБА_6 має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 58).

Згідно Договору про надання правничої допомоги від 26.12.2017, укладеним між адвокатом ОСОБА_6 та ОСОБА_2, предметом договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов’язані чи можуть бути пов’язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (а.с. 56-57).

Як вбачається з п.п. 1, 2 4, 7 додаткової угоди № 1 від 25.03.2018, вартість послуг визначається згідно до рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 № 57:

Складання відзиву – 500 грн./стор., участь в судовому розгляді справи – 6 000 грн; участь в судовому засіданні – 1 600 грн за одне засідання. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в готівковій формі разом з підписанням акту виконаних робіт. При цьому належним підтвердженням здійснення розрахунків по договору є момент підписання такого акту Сторонами.

Відповідно до Акту прийняття-виконання робіт, підписаного ОСОБА_2 та ОСОБА_6 04.12.2018, складання відзиву – 1 500 грн, участь в судовому розгляді справи – 6 000 грн; участь в судовому засіданні (справа по ЦПК), за одне судове засідання (судові засідання -26.0.12018, 23.02.2018, 29.03.2018, 22.05.2018, 21.06.2018, 02.08.2018, 28.09.2018, 06.11.2018) – 12 800 грн, всього 20 300 грн, також застосовано коефіцієнт 1,13 та визначено суму оплати за надану правову допомогу у розмірі 22 939 грн.

Долучено квитанції до прибуткового касового ордеру № 25 від 27.11.2018 про сплату 10 000 за участь у судових засіданнях, № 13 від 24.05.2018 про сплату 4 500 грн за участь у судових засіданнях, № 12 від 10.05.2018 про сплату 1 500 грн за участь у судових засіданнях, № 8 від 23.03.2018 про сплату 5 000 грн за складання відзиву, участь в судовому розгляді справи, участь у судовому засіданні.

В матеріалах справи наявний відзив, підписаний ОСОБА_2, на 2 аркушах.

Оскільки в додатковій угоді вказано, що вартість такої послуги, як складання відзиву становить 500 грн за сторінку, а у акті прийняття-виконання робіт зазначено, що вартість послуг по складанню відзиву становить 1 500 грн, тобто складено 3 сторінки, то в сукупності суд, вважає, що представником відповідача адвокатом ОСОБА_6 не доведено, що в акті прийняття-виконання робіт йдеться саме за той відзив, який наявний у матеріалах справи, оскільки в ньому немає посилання на норми права, він складений в розповідному стилі, підписаний самою ОСОБА_2, а тому дані витрати не підтверджені належними доказами.

Також в додатковій угоді та акті прийняття-виконання робіт зазначено, що вартість послуг по участь в судовому розгляді справи – 6 000 грн; участь в судовому засіданні (справа по ЦПК), за одне судове засідання (судові засідання – 1 600 грн.

Адвокатом ОСОБА_6 не надано суду пояснення чим відрізняються послуги участь в судовому розгляді справи від участі в судовому засіданні (справа по ЦПК).

Оскільки для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, так як суду не надано розрахунку про те, які саме дії адвоката включаються в послугу „участь в судовому розгляді справи”, то такі витрати у розмірі 6 000 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з позивача в користь відповідача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати, у сумі 12 800 грн 00 к.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76–83, 89, 95, 141, 193, 229, 230, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 800 (дванадцять тисяч вісімсот) грн.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_4; РНОКПП НОМЕР_1)

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 (АДРЕСА_2)

Третя особа: Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Спариняк Любов Володимирівна (АДРЕСА_5)

Повний текст судового рішення виготовлено 05.04.2019.

Суддя Ю.С. Кучаковський

Категорія справи № 442/8069/17: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.

Надіслано судом: 08.04.2019. Зареєстровано: 09.04.2019. Оприлюднено: 11.04.2019.

Дата набрання законної сили: 21.10.2019

Результат оскарження 21.10.2019 Апеляційний суд Львівської області: залишено рішення без змін

Номер судового провадження: 2/442/100/2019

Дивиться також:

Спадкування

Суд першої інстанції