Справа зі стягнення коштів з МТСБУ (апеляція у справі № 756/3004/18)
Моторне (транспортне) страхове бюро України прийняло рішення про відмову у відшкодуванні шкоди завданої позивачу, у зв’язку з невиконання позивачем своїх обов’язків визначених законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання або розмір заподіяної шкоди. Рішенням суду позов до МТСБУ про стягнення грошових коштів – задоволено. Не погоджуючись, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №756/3004/18
Головуючий у І інстанції Яценко Н.О
Провадження №22-ц/824/7783/2020
Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
Постанова
Іменем України
13 липня 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення коштів,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що 20 вересня 2017 року близько 15 год. 00 хв. по пр. Бандери в м. Києві, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO Sens», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Набережно-Рибальській, зі сторони вул. Електриків, в напрямку пр. Г.Сталінграду у місті Києві, в крайній лівій смузі руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дійсну дорожню обстановку, чим порушив п. 12.1 ПДР України, внаслідок чого втратив керування над автомобілем, що призвело до його наїзду на перешкоду у вигляді бетонного відбійника, який розділяв смуги зустрічного руху, з послідуючим зіткненням його автомобіля з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , яка на той час рухалась в крайній правій смузі руху попутного напрямку. Після зіткнення автомобіля марки «DAEWOO Sens», д.н.з. НОМЕР_1 , з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль марки «DAEWOO Sens» д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав за межі проїзної частини та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка на той час знаходилась на тротуарі для руху пішоходів.
Внаслідок вищевказаної пригоди, пішохід ОСОБА_5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
21 вересня 2017 року відомості про дорожньо-транспортну пригоду були внесені Оболонським УП ГУ НП у м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України.
23 жовтня 2017 року старшим слідчим СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві капітаном поліції Гопчуком А.В. складено, а прокурором Київської місцевої прокуратури №5 затверджено, обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Вказаний обвинувальний акт було направлено до Оболонського районного суду м. Києва для прийняття рішення у справі.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року було звільнено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв’язку з примиренням із потерпілою ОСОБА_5 .
В результаті вчинення ОСОБА_3 протиправних дій, завдано механічні пошкодження автомобілю марки «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить позивачу.
Вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, встановлено висновком судового експерта Коваль І.М. №660/17 від 05 листопада 2017 року та становить 971 229 грн. 83 коп.
16 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача зі заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив перерахувати суму страхового відшкодування на свої банківські реквізити. Дана заява була прийнята відповідачем 16 листопада 2017 року та зареєстрована за вхідним номером 46008.
06 грудня 2017 року відповідач прийняв рішення про відмову у відшкодуванні шкоди завданої позивачу, у зв’язку з невиконання позивачем своїх обов’язків визначених законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання або розмір заподіяної шкоди.
Позивач зазначає, що відмова МТСБУ у відшкодуванні шкоди є необґрунтованою та незаконною з урахуванням того, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи для встановлення факту ДТП, причин та обставин їх настання, а також розміру заподіяної шкоди, зокрема, було надано оригінал висновку судового експерта Коваль І.М. №660/17 від 05 листопада 2017 року на підтвердження розміру збитку та копію ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року та витяг з кримінального провадження №12017100050008725 від 21 вересня 2017 року на підтвердження факту ДТП причин та обставин її настання.
Таким чином у відповідача були всі необхідні документи та відомості про встановлення факту ДТП, причин та обставини її настання, а також розміру завданої шкоди. Проте жодних пропозицій щодо погодження суми страхового відшкодування зі сторони відповідача не було.
На підставі викладеного у позові, ОСОБА_1 просив суд першої інстанції стягнути з МТСБУ 100000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3000 грн. витрат у зв’язку з проведенням експертизи та 1000 грн. сплаченого судового збору.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року позов задоволено.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 100000 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 3 000 грн.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1000 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права.
Так, в доводах апеляційної скарги МТСБУ зазначає, що відповідачем у справі було дотримано строки проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, однак 27 листопада 2017 року на адресу МТСБУ надійшов рапорт аварійного комісара від 22 листопада 2017 року про неможливість надати висновок, у зв’язка уз тим, що транспортний засіб позивача був проданий, що також підтверджується листом Головного Сервісного центру МВС України від 21 грудня 2018 року, зі змісту якого вбачається, що позивачем на наступний день після звернення до МТСБУ було відчужено пошкоджений в дорожньо-транспортній пригоді транспортний засіб.
Такими діями позивач в порушення вимог ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позбавив МТСБУ можливості оглянути пошкоджений транспортний засіб та встановити розмір виплати на його відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Посилання суду першої інстанції на те, що факт повідомлення страховика про дорожньо-транспортну подію є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування не узгоджується з нормами Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки МСТБУ не укладає договори обов’язкового страхування, не є страховиком у відповідності до ст. 39 цього Закону, а право регресу набуває виключно на підставі п.38.2 ст. 38 цього Закону, а не п. 38.1, як зазначив суд першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції помилково ототожнює функції страховика та МТСБУ, що призводить до неправильного тлумачення самого Закону.
Окрім того, суд першої інстанції проігнорував надані відповідачем докази про ненадання позивачем на огляд пошкодженого транспортного засобу, що унеможливило встановити розмір страхового відшкодування.
Також, в доводах апеляційної скарги МТСБУ зазначає, що на страховика або МТСБУ можуть бути покладені витрати по проведенню експертизи (дослідження) за умови, що представник страховика або МТСБУ не з’явився у визначений законодавством строк для огляду пошкодженого транспортного засобу. Тоді як з матеріалів справи вбачається, що саме позивач не забезпечив представнику відповідача можливість оглянути пошкоджений транспортний засіб.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, МТСБУ просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням такого.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2017 року близько 15 год. 00 хв. по пр. Бандери в м. Києві, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO Sens», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Набережно-Рибальській, зі сторони вул. Електриків, в напрямку пр. Г.Сталінграду у місті Києві, в крайній лівій смузі руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дійсну дорожню обстановку, чим порушив п. 12.1 ПДР України, внаслідок чого втратив керування над автомобілем, що призвело до його наїзду на перешкоду у вигляді бетонного відбійника, який розділяв смуги зустрічного руху, з послідуючим зіткненням його автомобіля, з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на той час рухалась в крайній правій смузі руху попутного напрямку. Після зіткнення автомобіля марки «DAEWOO Sens», д.н.з. НОМЕР_1 , з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль марки «DAEWOO Sens» д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав за межі проїзної частини та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на той час знаходилась на тротуарі для руху пішоходів. Внаслідок вищевказаної пригоди, пішохід ОСОБА_5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а автомобілі – механічні пошкодження.
Власником автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, був ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.39).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року у справі №756/14030/17 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примиренням із потерпілою ОСОБА_5
16 листопада 2017 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_6 звернувся до відповідача зі заявою на виплату страхового відшкодування, дана заява була прийнята відповідачем та зареєстрована за вхідним номером 46008.
06 грудня 2017 року МТСБУ було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв’язку з невиконанням потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов’язків, визначених Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (а.с. 60).
З матеріалів справи вбачається, що огляд транспортного засобу «MERCEDES», д.н.з. НОМЕР_2 та оцінка розміру шкоди була встановлена висновком судового експерта Коваль І.М. №660/17 від 05 листопада 2017 року та становить 971 229 грн. 83 коп.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів того, що незбереження позивачем пошкодженого транспортного засобу в такому стані в якому він був станом на дату ДТП, до моменту його огляду представником МТСБУ, позбавило останнього можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком та визначити розмір заподіяної шкоди, окрім того, факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні ДТП, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП не була застрахована, оцінка розміру шкоди завданої транспортному засобу позивача була встановлена відповідно до висновку судового експерта Коваль І.М., а відповідач всупереч вимогам закону не здійснив виплату страхового відшкодування.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до ст.. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вимоги до змісту рішення суду викладені у ст. 265 ЦПК України. Зокрема, ч. 4 вказаної статті передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення суду, судом першої інстанції не було надано правову оцінку всім наявним у справі доказам, не встановлено усіх обставин, що мають значення для вирішення спору по суті, не наведено мотивів відхилення доказів на які посилався відповідач у справі, що призвело до однобічного розгляду справи та порушення судом норма як матеріального, так і процесуального права.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що на адресу ФОП ОСОБА_7 було відправлено лист №3.1-05/46005/вих/1 від 20 листопада 2017 року про надання доручення на виконання робіт по справі №46005 в строк до 20 грудня 2017 року, а саме: провести огляд транспортного засобу із фотографічною фіксацією, скласти протокол огляду, надати фотографії на електронному носії, визначити ринкову вартість транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу із зазначенням включення або не включення в розраховану суму податку на додану вартість, коефіцієнт фізичного зносу складників, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників (а.с. 64).
Відповідно до рапорту аварійного комісара ОСОБА_7 за вих. №0024 від 22 листопада 2017 року вбачається, що на виконання робіт за дорученням у справі №46005 останній зателефонував власнику пошкодженого транспортного засобу з метою узгодження часу огляду пошкодженого транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 . Під час спілкування з представником власника вказаного транспортного засобу було з’ясовано, що даний транспортний засіб продано, що унеможливлює виконання поставлених завдань (а.с. 63).
Відповідно до листа МВС України Головного сервісного центру за вих.№31/863аз від 21 грудня 2018 року, у відповідь на адвокатський запит було повідомлено, що станом на 20 грудня 2018 року у базі даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо запитуваної інформації стосовно автомобіля «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 міститься наступна інформація: 13 червня 2014 року відбулася вторинна реєстрація транспортного засобу, власник ОСОБА_1 , 18 липня 2014 року перереєстровано транспортний засіб при заміні свідоцтва про реєстрацію, власник ОСОБА_1 , 17 листопада 2017 року здійснено перереєстрацію транспортного засобу у зв’язку зі зміною анкетних даних власника (без зміни регіону), власник ОСОБА_1 , 17 листопада 2017 року здійснено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника по договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ, власник ОСОБА_8 (а.с. 89)
У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В розумінні статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов’язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов’язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
Статтею 34 цього ж Закону передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) зобов’язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) не з’явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) зобов’язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Статтею 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно зі ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однією з підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов’язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Враховуючи викладене та наявні в матеріалах докази, вбачається що позивач, через свого представника, звернувся до МТСБУ 16 липня 2017 року із заявою про виплату страхового відшкодування, 22 листопада 2017 року аварійний комісар в телефонній розмові з представником позивача з’ясував, що пошкоджений транспортний засіб було продано, що позбавило останнього здійснити огляд транспортного засобу. Згідно з даними МВС України транспортний засіб було продано 17 листопада 2017 року, тобто на другий день після звернення до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування, що призвело до порушення вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Колегією суддів не було встановлено порушень в діях МТСБУ щодо вирішення питання про виплату страхового відшкодування та дотримано десятиденного строку визначеного для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу аварійним комісаром.
Позивачем у справі не наведено доказів на спростування вказаних обставин та не заперечувались такі обставини ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду, оскільки останній не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу (копію апеляційної скарги позивач отримав 23 травня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 215)).
Так, відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинами справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, який не підлягає застосуванню, або незастосуванню закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог, то судом апеляційної інстанції вирішується питання про розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, МТСБУ при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплатило судовий збір у розмірі 1500 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення №2405 від 11 травня 2019 року. Відповідно, у випадку задоволення апеляційної скарги у повному обсязі з ОСОБА_1 слід стягнути на користь МТСБУ судовий збір у розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 79, 82, 141, 263, 265, 367, 369, 374, 376 України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення коштів скасуватита ухвалити нове судове рішення.
В задоволені позову ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення коштів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 1500 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, зареєстроване місце знаходження: Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ 21647131
Суддя-доповідач
Судді:
Категорія справи № 756/3004/18:
- Цивільні справи (з 01.01.2019);
- Справи позовного провадження;
- Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них;
- про відшкодування шкоди, з них;
- завданої майну фізичних або юридичних осіб.
- Надіслано судом: не визначено.
- Зареєстровано: 15.07.2020.
- Оприлюднено: 17.07.2020.
Дата набрання законної сили: 13.07.2020
Номер судового провадження: не визначено
Дивиться також:
Моторне (транспортне) страхове бюро України прийняло рішення про відмову у відшкодуванні шкоди завданої позивачу. Рішенням суду позов до МТСБУ про стягнення грошових коштів - задоволено. Відповідач подав апеляційну скаргу, з пропуском процесуального строку. У відкритті апеляційного провадження було відмовлено. МТСБУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм...
МТСБУ прийняло рішення про відмову у відшкодуванні шкоди завданої позивачу. Рішенням суду позов до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення грошових коштів - задоволено. Не погоджуючись із вказаним висновком суду, представник відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України подав апеляційну скаргу, з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження. Апелянту...
Податки: Правова позиція у справі про визначення вартості розповсюдження реклами на телебаченні
Оскарження податкового повідомлення-рішення податкової служби, яка доводила порушення платником податків ст. 188 ПК України через заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також порушення через відсутність реєстрації та несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. КАС ВС погодилася, що формування цін на послуги телеканалів, які...