Справа зі стягнення коштів з МТСБУ (касація у справі № 756/3004/18)
Моторне (транспортне) страхове бюро України прийняло рішення про відмову у здійсненні регламентної виплати на підставі підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Рішенням суду першої інстанції позов до МТСБУ про стягнення грошових коштів – задоволено. Постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено. Не погоджуючись, представник позивача подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду.
Верховний Суд
Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 756/3004/18
провадження № 61-12049св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого – Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – Моторне (транспортне) страхове бюро України,
третя особа – ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лабика Руслана Романовича на постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ), третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення коштів, посилаючись на те, що 20 вересня 2017 року близько 15 години на проспекті Бандери, 32 в місті Києві ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAEWOO Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у крайній лівій смузі по вулиці Набережно-Рибальській в напрямку проспекту Героїв Сталінграда, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дійсну дорожню обстановку, в результаті чого допустив наїзд на перешкоду у вигляді бетонного відбійника, який розділяв смуги зустрічного руху, з подальшим зіткненням з належним йому автомобілем «MERCEDES-BENZ GL 550», реєстраційний номерНОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , яка рухалася в крайній правій смузі руху в попутному напрямку. Після зіткнення вказаних транспортних засобів автомобіль «DAEWOO Sens» виїхав за межі проїзної частини дороги на тротуар, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП)пішохід ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а його автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень. 21 вересня 2017 року відомості про ДТП були внесені Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі – Оболонське УП ГУНП у місті Києві) до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР). 23 жовтня 2017 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 5 направив до Оболонського районного суду міста Києва обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, у зв’язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_4 , а кримінальне провадження – закрито. Разом з тим згідно з висновком судового експерта від 05 листопада 2017 року № 660/17 вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження належного йому на праві власності автомобіля, становить 971 229,83 грн. Оскільки на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу не була застрахована, то 16 листопада 2017 року він звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування. 06 грудня 2017 року відповідач відмовив йому у здійсненні регламентної виплати на підставі підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV), мотивувавши своє рішення невиконанням ним обов’язку, визначеного цим Законом, якщо це призвело до неможливості МТСБУ встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Вважає таку відмову необґрунтованою та незаконною, оскільки він надав усі необхідні документи, а саме: на підтвердження факту ДТП, причин та обставин її настання – Витяг з ЄРДР про внесення відомостей про вчинення ОСОБА_2 ДТП та ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року про закриття кримінального провадження, а щодо розміру заподіяних збитків – оригінал висновку судового експерта від 05 листопада 2017 року. При цьому жодних пропозицій щодо погодження суми страхового відшкодування з боку відповідача не надходило. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з МТСБУ на свою користь 100 000 грн на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та 3 000 грн – витрат, понесених на проведення експертизи.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року у складі судді Яценко Н. О. позов задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 100 000 грн, витрати на проведення експертизи – 3 000 грн та судовий збір – 1 000 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вина ОСОБА_2 у скоєні ДТП встановлена ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, а розмір шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, – висновком судового експерта про визначення вартості матеріального збитку. Оскільки на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника транспортного засобу не була застрахована, то за положеннями статті 41 Закону № 1961-IV саме МТСБУ зобов’язане відшкодувати потерпілому шкоду в межах регламентної виплати. 21 липня 2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийняла рішення про збільшення страхових сум за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначивши ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн. Отже, ліміт відповідальності МТСБУ за шкоду, завдану майну позивача внаслідок ДТП, становить 100 000 грн. Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що незбереження позивачем пошкодженого автомобіля в такому стані, в якому цей транспортний засіб був на час ДТП, позбавило представника МТСБУ можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, та визначити розмір заподіяної шкоди на підставі доданих до заяви документів. Отже, беручи до уваги, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, визнаний винним у скоєнні ДТП, розмір завданої ОСОБА_1 шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу встановлено висновком судового експерта, який був доданий позивачем до адресованої МТСБУ заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу МТСБУ задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що власник пошкодженого транспортного засобу зобов’язаний зберігати пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, до тих пір, поки його не огляне призначений МТСБУ представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Власник пошкодженого транспортного засобу звільняється від вказаного обов’язку в разі, якщо не з його вини протягом десяти робочих днів після одержання МТСБУ повідомлення про ДТП його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Згідно зі статтею 37 Закону № 1961-IV однією з підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов’язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, а 22 листопада 2017 року, тобто протягом десяти робочих днів після одержання відповідачем повідомлення про ДТП, в телефонній розмові з представником позивача аварійний комісар з’ясував, що пошкоджений автомобіль вже відчужений, що позбавило представника МТСБУ можливості здійснити огляд транспортного засобу та стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Отже, в діях МТСБУ відсутні порушення вимог Закону № 1961-IV, на що безпідставно не звернув увагу місцевий суд.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 – адвокат Лабик Р. Р. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), представник заявника вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к та від 24 жовтня 2019 року у справі № 758/2874/16-ц. За подібних обставин висновки апеляційного суду є протилежними висновкам, сформованим у наведених постановах Верховного Суду, тому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва.
15 вересня 2020 року справа № 756/3004/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Судами встановлено, що 20 вересня 2017 року близько 15 години на проспекті Бандери, 32 в місті Києві ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAEWOO Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у крайній лівій смузі по вулиці Набережно-Рибальській в напрямку проспекту Героїв Сталінграда, під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дійсну дорожню обстановку, в результаті чого допустив наїзд на перешкоду у вигляді бетонного відбійника, який розділяв смуги зустрічного руху, з подальшим зіткненням з належним ОСОБА_1 автомобілем «MERCEDES-BENZ GL 550», реєстраційний номерНОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , яка рухалася у крайній правій смузі руху в попутному напрямку. Після зіткнення вказаних транспортних засобів автомобіль «DAEWOO Sens» виїхав за межі проїзної частини дороги на тротуар, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 .
Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.
21 вересня 2017 року відомості про ДТП були внесені Оболонським УП ГУНП у місті Києві до ЄРДР.
23 жовтня 2017 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 5 направив до Оболонського районного суду міста Києва обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, у зв’язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_4 , а кримінальне провадження – закрито.
Висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 05 листопада 2017 року № 660/17, складеним судовим експертом Ковалем І. М., підтверджується, що станом на час скоєння ДТП (20 вересня 2017 року) ринкова вартість автомобіля «MERCEDES-BENZ GL 550», реєстраційний номерНОМЕР_2 , становила 1 738 923,46 грн; вартість відновлювального ремонту – 1 575 875,40 грн; коефіцієнт фізичного зносу – 0,40; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу – 971 229,83 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику вказаного транспортного засобу, – 971 229,83 грн.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника транспортного засобу «DAEWOO Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не була застрахована.
16 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, додавши до неї, зокрема оригінал висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 660/17.
22 листопада 2017 року, тобто протягом десяти робочих днів після одержання відповідачем повідомлення про ДТП, в телефонній розмові з представником позивача аварійний комісар з’ясував, що пошкоджений автомобіль вже відчужений, що позбавило його можливості здійснити огляд транспортного засобу.
06 грудня 2017 року відповідач відмовив у здійсненні регламентної виплати на підставі підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV, мотивувавши своє рішення невиконанням позивачем свого обов’язку, визначеного цим Законом (зберігати пошкоджений транспортний засіб у такому стані, в якому він знаходився після ДТП, до тих пір, поки його не огляне призначений МТСБУ представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна), якщо це призвело до неможливості МТСБУ встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
21 липня 2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийняла рішення про збільшення страхових сум за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначивши ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн.
Згідно з частиною третьою статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно зі статтею 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим – юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, – МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV визначено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, – це шкода, пов’язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров’я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 33.3 статті 33 Закону № 1961-ІV водії та власники транспортних засобів, причетних до ДТП, власники пошкодженого майна зобов’язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов’язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) повідомлення про ДТП його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
Згідно з пунктами 34.1, 34.2 статті 34 Закону № 1961-ІV страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) зобов’язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, – прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов’язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), на яку послався заявник в касаційній скарзі, міститься правовий висновок про те, що потерпіла особа не зобов’язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб’єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту. У підпункті 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-ІV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні – невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов’язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 758/2874/16-ц (провадження № 61-29462св18), на яку також послався заявник на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, зазначено, що доводи касаційної скарги про те, що позивач не зберегла пошкоджений транспортний засіб у такому стані, в якому він знаходився після ДТП, що позбавило страхову компанію можливості встановити факт ДТП, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди, є необґрунтованими. Факт настання страхового випадку сторонами не спростовується і підтверджується копією адміністративного матеріалу, складеного щодо винуватця ДТП, та постановою суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, скерувала на адресу страхової компанії заяву про виплату такого відшкодування та пояснення, в яких повідомила про настання ДТП, про відновлення нею пошкодженого автомобіля, розмір завданої шкоди, надавши на підтвердження цих обставин необхідні документи. Під час розгляду справи страхова компанія не скористалася своїм правом заявити клопотання про призначення додаткової автотоварознавчої експертизи. За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення на страховика обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування та витрат за проведення експертизи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Встановивши, що факт настання страхового випадку сторонами не спростовується, ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, визнаний винним у скоєнні ДТП, розмір завданої ОСОБА_1 шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу визначений у висновку судового експерта від 05 листопада 2017 року № 660/17, оригінал якого позивач додав до адресованої МТСБУ заяви про сплату регламентної виплати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував вищенаведених правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) та від 24 жовтня 2019 року у справі № 758/2874/16-ц (провадження № 61-29462св18), у зв’язку з чим залишив поза увагою те, що підставою для відмови у відшкодуванні шкоди визнаються не будь-які порушення регламентованої Законом № 1961-ІV процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру. Тому саме по собі незбереження ОСОБА_1 пошкодженого транспортного засобу не позбавляло МТСБУ можливості встановити факт ДТП, причини та обставини її настання і розмір заподіяної шкоди за наданими позивачем документами, в тому числі самостійно визначити розмір збитків, взявши за основу відомості, які містилися у висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 05 листопада 2017 року № 660/17, або здійснити запит до правоохоронних органів щодо отримання необхідної інформації, зокрема протоколу огляду місця події та транспортних засобів, у яких фіксуються всі механічні пошкодження, спричиненні зіткненням автомобілів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не спростував обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону, у зв’язку з чим скасував законне й обґрунтоване рішення.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи, що постанова апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, вона підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 2 060 грн, які підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лабика Руслана Романовича задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року скасувати, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року залишити в силі.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук
Категорія справи № 756/3004/18:
- Цивільні справи (з 01.01.2019);
- Справи позовного провадження;
- Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них;
- про відшкодування шкоди, з них;
- завданої майну фізичних або юридичних осіб.
- Надіслано судом: не визначено.
- Зареєстровано: 20.06.2021.
- Оприлюднено: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 16.06.2021
Номер судового провадження: 61-12049ск20
Дивиться також:
Апеляція у справі зі стягнення коштів з МТСБУ (справа №756/3004/18)
Моторне (транспортне) страхове бюро України прийняло рішення про відмову у відшкодуванні шкоди завданої позивачу, у зв'язку з невиконання позивачем своїх обов'язків визначених законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання або розмір заподіяної шкоди. Рішенням суду позов до МТСБУ про стягнення грошових...
Моторне (транспортне) страхове бюро України прийняло рішення про відмову у відшкодуванні шкоди завданої позивачу. Рішенням суду позов до МТСБУ про стягнення грошових коштів - задоволено. Відповідач подав апеляційну скаргу, з пропуском процесуального строку. У відкритті апеляційного провадження було відмовлено. МТСБУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм...
МТСБУ прийняло рішення про відмову у відшкодуванні шкоди завданої позивачу. Рішенням суду позов до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення грошових коштів - задоволено. Не погоджуючись із вказаним висновком суду, представник відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України подав апеляційну скаргу, з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження. Апелянту...