Оскаржити судове рішення, постановлене за скаргою (заявою) представника юрособи, має право інший представник цієї ж юрособи
Судове рішення, постановлене стосовно юридичної особи, яка є учасником судового провадження, за скаргою (заявою) її представника, може бути оскаржене до суду вищої інстанції іншим представником цієї юридичної особи.
Обставини справи:
За ухвалою слідчого судді місцевого суду від 01.02.2018 скасовано арешт на грошові кошти, які розміщено на рахунку ТОВ, відкритому в АБ, що був накладений ухвалою слідчого судді місцевого суду від 21.12.2016. За ухвалою слідчого судді місцевого суду від 02.02.2018 задоволено заяву адвоката про роз’яснення вказаної вище ухвали та роз’яснено, що ухвалою слідчого судді місцевого суду від 01.02.2018 частково задоволено клопотання адвоката в інтересах ТОВ про скасування арешту на грошові кошти, розміщені на рахунку ТОВ, що був накладений ухвалою слідчого судді місцевого суду від 21.12.2016.
За ухвалою апеляційного суду від 18.02.2019 повернуто апеляційну скаргу директора ТОВ ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді місцевого суду від 02.02.2018 про роз’яснення судового рішення на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК.
Позиція ККС:
Скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС:
Колегія суддів погодилася з твердженнями захисника про те, що суд апеляційної інстанції, повернувши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді місцевого суду від 02.02.2018, порушив право ТОВ на доступ до правосуддя.
Встановлено, що, ухвалюючи рішення про накладення арешту на майно ТОВ, слідчий суддя визнав його речовим доказом і вказав, що воно може бути предметом спеціальної конфіскації згідно зі ст. 96-2 КК.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 380 і пунктів 9-2, 10 ч. 1 ст. 393 КПК представник юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту на майно, яке може бути предметом спеціальної конфіскації, як сторона кримінального провадження та учасник судового провадження має право на апеляційне оскарження судових рішень, які стосуються його інтересів.
З матеріалів провадження вбачається, що заяву про роз’яснення в порядку ст. 380 КПК ухвали слідчого судді про скасування арешту на грошові кошти, які розміщені на банківському рахунку ТОВ, подав до суду адвокат ОСОБА_2 – представник цього підприємства, а ухвалу про роз’яснення вказаного рішення оскаржила до суду апеляційної інстанції інший представник ТОВ – директор ОСОБА_1, надавши на підтвердження своїх повноважень відповідні документи та заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, вважаючи, що цей строк вона порушила з поважних причин.
Проте апеляційний суд, посилаючись на те, що з заявою про роз’яснення ухвали слідчого судді звертався адвокат ОСОБА_2, а не директор підприємства ОСОБА_1, незважаючи на те, що постановлені слідчим суддею судові рішення стосувалися інтересів саме ТОВ, який є учасником цього провадження, а не його представників, дійшов безпідставного висновку, що представник товариства ОСОБА_1 не є учасником судового провадження, та повернув її апеляційну скаргу і заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.
Враховуючи зазначене вище, Перша судова палата ККС дійшла висновку, що ухвалу апеляційного суду від 18.02.2019 постановлено з порушеннями вимог ч. 2 ст. 24, ч. 4 ст. 380, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК.
З огляду на те, що в раніше ухваленому рішенні колегії суддів з цієї палати від 18.01.2019 (провадження № 51-149ск19 у цій же справі № 760/120/18) висловлено іншу правову позицію, а саме відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката на ухвалу апеляційного суду від 03.12.2018 року, якою апеляційний суд повернув апеляційну скаргу заступника директора ТОВ на ту саму ухвалу слідчого судді місцевого суду від 02.02.2018 про роз’яснення судового рішення, з тих підстав, що згідно зі ст. 380 КПК заступник директора ОСОБА_2 не є особою, яка має право оскаржити це рішення в апеляційному порядку, Перша судова палата ККС вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вищевказаній ухвалі.
Виконуючи приписи ч. 4 ст. 442 КПК, Перша судова палата ККС робить висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд палати.
Висновок щодо застосування норми права (ч. 1 ст. 393 КПК)
Якщо учасником судового провадження є юридична особа і за скаргою (заявою) її представника постановлено судове рішення стосовно юридичної особи, таке рішення до суду вищої інстанції вправі оскаржити інший представник цієї ж юридичної особи.
Детальніше з текстом постанови ВС від 22.03.2021 у справі № 760/120/18 (провадження № 51-1578кмп19) можна ознайомитися за цим посиланням.
Дивиться також:
Хто має право оскаржити судове рішення, постановлене за скаргою представника юрособи?
Оскаржити судове рішення, постановлене за скаргою (заявою) представника юридичної особи, має право інший представник цієї ж юридичної особи – Верховний Суд. Такий висновок про застосування ч. 1 ст. 393 КПК України зробила Перша судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу адвоката в інтересах ТОВ на ухвалу апеляційного суду про повернення...
Висновок ВС щодо неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником
Згідно з вироком лікаря визнано винуватим у тому, що він, працюючи на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії, перебуваючи на чергуванні як лікар-анестезіолог під час проведення планового оперативного втручання в організм пацієнтки, після переведення її до палати інтенсивної терапії відділення анестезіології та інтенсивної терапії, всупереч закону, знехтував...
Які докази суд визнає недопустимими: роз’яснення Касаційного кримінального суду Верховного Суду
Верховний Суд при розгляді справи № 234/15877/16-к наголосив, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих...