ВС висловився щодо неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником
У кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов’язки покладалися на винну особу і які з цих обов’язків не виконані взагалі.
Диспозиція ч. 1 ст. 140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов’язки покладалися на винну особу і які з цих обов’язків не виконані взагалі, або виконанні неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів порушено винним. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.
На цьому наголосив Верховний Суд, коли колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглядала справу № 712/12532/14-к.
Обставини справи
Згідно з вироком лікаря визнано винуватим у тому, що він, працюючи на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер», перебуваючи на чергуванні як лікар-анестезіолог під час проведення планового оперативного втручання в організм пацієнтки, котра перебувала на стаціонарному лікуванні в онкогінекологічному відділенні з діагнозом «кістома яєчника, асцит, метастази в кістки», та з 12:15 по 14:00 після переведення її до палати інтенсивної терапії відділення анестезіології та інтенсивної терапії, всупереч закону, маючи всі можливості здійснювати ретельний нагляд за станом життєво важливих функцій організму хворої в післяопераційному періоді до їх відновлення і стабілізації, під час проведення реанімаційних заходів хворої, та в порушення вимог п. 3.7 посадової інструкції лікаря-анестезіолога, знехтував виконанням своїх професійних обов’язків, що виразилось у недбалому та несумлінному ставленні до них, а саме: допустив ін’єкційне введення в організм хворої невстановленою особою з числа працівників вказаного медичного закладу медичного препарату «Лідокаїн», що спричинило тяжкі наслідки для хворої у виді смерті останньої.
Цим же вироком визнано винуватим іншого лікаря у тому, що він, працюючи на посаді лікаря-онколога гінеколога онкогінекологічного центру КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер», будучи лікуючим лікарем хворої, встановивши останній клінічний діагноз, в порушення вимог посадової інструкції лікаря-гінеколога-онколога онкологічного центру, п. «а» ст. 78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року та наказу МОЗ України «Про заходи подальшого поліпшення і розвитку онкологічної допомоги населенню» від 30 грудня 1992 року № 208, неналежно виконав свої професійні обов’язки, що виразилось у недбалому та несумлінному ставленні до них, а саме: неналежно діагностував хворобу у хворої і провів оперативне втручання, що спричинило тяжкі наслідки для хворої у виді смерті останньої.
Вироком місцевого суду лікаря засудженого за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК його звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 140 КК у зв’язку із закінчення строків давності.
Лікаря-онколога гінеколога засудженого за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК його звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 140 КК у зв’язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Висновок Верховного Суду
Судді Верховного Суду зазначили, що за встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження дії лікаря-анестезіолога за ч. 1 ст. 140 КК кваліфіковані вірно.
Так, з об’єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК характеризується такими ознаками: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) тяжкими наслідками для хворого; 3) причиновим зв’язком між вказаними діянням та наслідками. Невиконання професійних обов’язків означає, що медичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов’язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов’язків має місце у разі, коли медичний працівник виконує свої обов’язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.
Верховним Судом зазначено, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 140 КК має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов’язки покладалися на винну особу і які з цих обов’язків не виконані взагалі, або виконанні неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів порушено винним. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.
У цій справі, як убачається з її матеріалів, установлено і не заперечується в касаційній скарзі, що чоловік, працюючи на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії КЗ «ЧООД», 13 січня 2011 року перебував на чергуванні як лікар-анестезіолог під час проведення планового оперативного втручання в організм хворої з 9:15 по 12:15 та після переведення її до палати інтенсивної терапії відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 12:15 по 14:00.
Відповідно до вимог п. 3.7 посадової інструкції лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунального закладу «ЧООД» він, як лікар-анестезіолог, повинен був здійснювати контроль за своєчасним виконанням своїх обов’язків, ретельний нагляд за станом життєво важливих функцій організму під час операції (знеболення) і післяопераційному періоді до їх відновлення і стабілізації та своєчасно проводити корекцію інтенсивної терапії.
Однак лікар знехтував виконанням своїх професійних обов’язків, що виразилось у недбалому та несумлінному ставленні до них, а саме: не здійснив ретельний нагляд за станом життєво важливих функцій організму хворої до їх стабілізації у післяопераційний період і допустив ін’єкційне введення в організм хворої невстановленою особою з числа працівників вказаного медичного закладу медичного препарату «Лідокаїн», що спричинило тяжкі наслідки для хворої у виді смерті останньої, що була констатована о 14:00.
Усупереч твердженням захисника в касаційній скарзі, апеляційний суд, переглянувши вирок щодо лікаря-анестізіолога, погодився з висновком суду першої інстанції, що зібрані у кримінальному проваджені фактичні дані, в їх сукупності та взаємозв’язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно лікаря.
Такий висновок достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, отриманих в порядку, визначеному КПК, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції, а саме: показаннях потерпілої, свідків, експертів, даних висновків судових експертиз, протоколів слідчих дій та інших письмових доказів,які у своїй сукупності отримали належну оцінку суду з точки зору допустимості, а у сукупності – з точки зору достатності, є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності. Переконливих доводів, які б свідчили про протилежне та про істотне порушення судом приписів ст. 94 цього Кодексу, захисник не навів.
З огляду на викладене, посилання в касаційній скарзі на те, що лікар належно виконав свої професійні обов’язки та його дії не перебувають у причинному зв’язку зі смертю хворої, не можна визнати прийнятними.
Дивиться також:
Які докази суд визнає недопустимими: роз’яснення Касаційного кримінального суду Верховного Суду
Верховний Суд при розгляді справи № 234/15877/16-к наголосив, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих...
Коли особа може бути усунена від права на спадкування – висновок Верховного Суду
Верховний Суд у справі № 442/8069/17 нагадав, у чому полягає ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій...
Про усунення від права на спадкування за законом (касація №442/8069/17)
Рішення касаційної інстанції. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 склав на користь позивача заповіт, яким заповів усе належне йому на день смерті майно позивачу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Позивач звернувся до першої державної нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, проте державний нотаріус пояснив йому, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 уже відкрита приватним...