Судова практика: Застосування принципу приватного права «ніхто не може передати більше прав, ніж має сам»
Позивач в обумовлений період не мав будь-яких речових прав на спірну земельну ділянку із асфальто-бетонним покриттям, в тому числі користування та розпорядження, отже й не мав права вимагати від відповідача звільнення її частини та нараховувати неустойку.
З таким висновком Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеним у постанові від 12.06.2023 у справі № 906/452/22, погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова від 06.09.2023 року).
Підприємство Коростишівської райспоживспілки (КПР) звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило зобов`язати ФОП звільнити відповідні торгові місця на ринку шляхом демонтажу металевих конструкцій та вивезення їх за межі ПКР, а також стягнути з нього неустойку за період з 29.03.2019 по 29.06.2022. Треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Коростишівська міська рада, Комунальне підприємство “Міський ринок” Коростишівської міської ради.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши справу, відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, скасувавши при цьому рішення місцевого господарського суду, яким позов було задоволено. Апеляційний суд дійшов висновку, що в предмет доказування в цій справі входять обставини наявності у ПКР речових прав на об’єкт оренди у відповідний період.
При цьому, суд врахував, що рішенням Коростишівської міської ради від 18.12.2018 № 602 прийнято на баланс Коростишівської міської ради об’єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям, передано в оперативне управління КП “Міський ринок”, рішенням № 721 від 23.04.2019 – передано в оперативне управління КП “Міський ринок”.
Також апеляційний суд взяв до уваги обставини, встановлені судом у інших справах, а саме:
- перебування обумовленої земельної ділянки у комунальній власності територіальної громади міста Коростишева і віднесення її до земель запасу (справа № 906/41/19),
- та визнання права власності на асфальтобетонне покриття, яке фактично належить Коростишівській райспоживспілці з 1987 року і передане як внесок до статутного капіталу належного їй ПР “Кооперативний ринок” – справа № 906/348/22. У цій справі суд відмовив у позові та виходив з того, що асфальтобетонне покриття є допоміжним обладнанням відповідної частини земельної ділянки з метою задоволення потреб у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням, тобто воно є приналежністю до головної речі – земельної ділянки.
Враховуючи докази, наявні в справі що розглядалася, а також обставини, встановлені судом у справах №906/41/19 та № 906/348/22, суд апеляційної інстанції встановив, що починаючи з 18.12.2018 (прийняття на баланс міської ради земельної ділянки) така земельна ділянка перебуває в комунальній власності, а пізніше передана в оперативне управління КП “Міський ринок”. Тому, позивач з 18.12.2018 не мав будь-яких речових прав на вказану земельну ділянку, в тому числі користування та розпорядження, а, відповідно, не має права вимагати звільнення її частини та нараховувати неустойку у розмірі подвійної плати.
При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що торгові місця (майданчики), щодо яких звернувся позивач до суду, та земельна ділянка з асфальто-бетонним покриттям нерозривно пов’язані між собою, оскільки фізично об’єкт оренди розміщений на земельній ділянці з об’єктом благоустрою (асфальто-бетонним покриттям).
При цьому, апеляційний суд послався на приписи ч.1 ст.761 ЦК України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а згідно з принципом приватного права “nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet” ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд погодився із висновками Північно-західного апеляційного господарського суду та зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції скаржником не спростовані через призму підстав касаційного оскарження, отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 року у справі № 906/452/22 можна ознайомитися
Дивиться також:
Людина звернулась до суду з позовом до прокуратури і телерадіокомпанії про спростування недостовірної інформації про обставини її затримання та обрання запобіжного заходу, яку поширив прокурор у відеоматеріалі телерадіокомпанії. Верховний Суд зробив висновок, що не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом...
Чи може бути електронне листування доказом у справі – Велика Палата Верховного Суду
Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне електронне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі. Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у...
Позивач вважав звільнення незаконним, оскільки трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку не передбачено таке порушення, як запізнення на видачу наряду, до того ж разове запізнення не є систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вирішуючи спір про поновлення працівника на...